Богдан Столярчук працює у Жашківській швидкій уже 31 рік. Працював і виїзним фельдшером, і диспетчером. Зараз – старший фельдшер, але від викликів не відмовляється, бо вже не уявляє своє життя без цього. Колеги зазначають, що у Богдана Васильовича порядок завжди і на підстанції, і у медичній сумці, і у думках. Цього він вимагає і від оточуючих. Про це повідомляють у КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ЧОР».

– У нас не доводиться скучати, кожен день щось нове. Щодня ти йдеш на роботу і не знаєш, що на тебе чекає. Бувало й таке, що своєю машиною їхав на виклик. А що робити, як бригади зайняті? Сумку беру і вперед. Знаєте, медик – це стан душі. А ще – діагноз, бо з такими нервами і зарплатою – це вже щось із психіатрії по нас можна вивчати», – розповідає Богдан Столярчук. – Улюблені виклики, це коли ти приїжджаєш, а там «тіло» лежить без свідомості. Ти йому нашатир, а у відповідь «Інна, Інна, іди звідси, Інна». І ти не Інна, а Богдан, бачиш, що людина здорова, і їй добре. Людині треба виспатись, тому вона тебе ще й пошле. І ти зі спокійною душею поїдеш, бо «тіло» здорове і допомоги не потребує.

Але, на жаль, буває й по-іншому…
«Пам’ятаю виклик, – говорить фельдшер. – Снилася мені кілька днів дівчинка після аварії на трасі. Я її не довіз живою. Померла в мене у машині. Пам’ятаю її батьків, як і що робив, з ким їхав – все до дрібниць згадаю. А врятувати не зміг. Це найстрашніше: коли ти намагаєшся зробити все, а людина йде. Це біль, бо до смерті звикнути не можна»

Щоб трішки відволікатися від роботи, на якій Богдан Васильович проводить більше, як пів життя, – чоловік із друзями створив вокально-інструментальний ансамбль «Друге життя». Назвали так, бо на репетиціях і сценах вони відчувають себе іншими людьми. Бо ж «вивчиш красиву пісню, гарно її зіграєш – і ось задоволення і собі, і людям».

– От буває, що ти вже «все», коли хочеш усе покинути. Але коли до тебе приходять пацієнти і дякують – це надихає. Колись «інфарктника» відправив на Київ. Надав першу допомогу і відправив. А він тоді приїхав до мене через місяць зі словами вдячності. Бо в Києві сказали, що «ваші фельдшери все зробили правильно». Хіба ж тут мінятимеш роботу? Я тут день і ніч. Треба, щоб порядок тут у мене був, щоб все було чітко і до душі. Бо на роботі ти повинен бути і травматологом, і гінекологом, і акушером, і хірургом. А з теперішньою ситуацією ще й в суперкостюмі, як Бетмен, тільки в білому, – посміюється наостанок.