Глибоку рану в серці матері залишила куля сепаратиста, що потрапила в її сина… Про це «Нова Доба» дізналася на сайті «Умань Інфо».

34-річний уманчанин Олексій Курмашев, маючи російське коріння та рідних на Донбасі, пішов добровольцем захищати Україну. Він хотів аби діти і Заходу, і Сходу мали можливість піти до школи, мали щасливе майбутнє. Він воював за їх мир. Проте побачити щасливі очі малят йому не судилося. Першого вересня уманчани проводжали його в останню путь на кладовище…

«Кто если не я. Нужно идти пока не началась мобилизация молодой, 18-летней необстрелянной молодежи.» – сказав Олексій матері ще у квітні й одним з перших записався добровольцем до загону Нацгвардії. Маючи російське коріння, народившись у Калініграді, він пішов боротися із загарбниками Донбасу. Хлопець хотів, аби кожна дитина України мала щасливе майбутнє…

Проте одного дня лінія життя Олексія перервалася…

28 серпня рухаючись на допомогу силам АТО по маршруту Дебальцеве – Вуглегірськ Альпініст, такий він мав позивний, разом із побратимами потрапив у засідку сепаратистів. Українські військові були обстріляні. Кожен нацгвардієць батальйону отримав важкі поранення…

– Наші хлопці попали в засідку. Всіх їх було поранено. Олексія також. Але вони повели себе як справжні герої. Не дивлячись на важкі поранення, вони витягували один одного з бою, аби жоден з них не потрапив до рук сепаратистів, та й ще й відстрілювалися, – розповідає капелан батальйону отець Макарій. –Згорів лише один БТР, а разом троє наших бійців. Всіх поранених відвезли до Харкова. Олексій ще був живий. Але рана виявилася дуже важка. Куля пробила бронежилет, пройшла наскрізь, вдарилася в пластину і повернулася в тіло… Чесно кажучи, ми не думали, що Олексій загине…

34-річний військовий ніколи нічого не боявся. Завжди йшов на передову. Він вистояв не один бій. Був снайпером. Хлопець мріяв повернутися додому та знову побачити рідні очі матері…