Аби не вдаватися до системного аналізу того, що відбувається в Україні (тим більше, що бажаючих і так вистачає) коротко сформулюю одну тезу – влада втратила розуміння і відчуття реальності.

І якщо ще кілька днів тому можна було говорити, що Майдан обмежений столицею, то минулий тиждень показав – революція прийшла в регіони.

23 січня, майже аполітичні і розбещені політтехнологами, Черкаси показали, що мають зуби.

Майже повна Соборна площа. Народ реально накручений і обурений цинізмом і нахабством представників злочинного формування «міліція». Звісно з усього натовпу реально радикальними було відсотків п’ятнадцять. Переважно молодь, у більшості хлопці з націоналістичної тусовки та ультрас. Спочатку усе було цілком мирно і традиційно демагогічно, але коли на вимогу протестувальників їх відмовилися впустити до облдержадміністрації, люди спробували зайти без дозволу. Першу порцію «поліцаїв» цілком коректно вивели з входу і вони похнюплено пішли до уазика на Вишневецького. Коли мітингувальники спробували зайти у хол будівлі, їх зустріли водою з пожежних гідрантів.

Після цього штурмувальники спробували зайти через сусідні з входом вікна. Як результат полетіли перші шибки. Потім надійшла черга бокового входу. Саме тоді з четвертого поверху полетів вазон, який травмував ні в чому не повинну дівчину. Але вузький прохід і невелика кількість власне штурмової команди змусила спробувати третій варіант – вхід до обласної ради. Намагання шістьох «поліцаїв» з щитами змінити ситуацію в силу своєї нереальності закінчилося невдачею. Так само вийшло з спробою пожежників. Вони зрозуміли усю безуспішність намірів, коли їх оточили мітингуючі. Трохи порушили ряди газові гранати, але не надовго. Як результат – на майданчику перед входом до облради промоклі протестанти розвели багаття і позували з прапорами України і Черкащини. На той час сил поліцейських угрупувань не вистачало для повноцінного розгону. Спроба захопити під шумок кількох активістів, завдяки мітингувальникам закінчилась провально.

По тому, значна частина безпосередніх учасників штурму розосередилася по домівках. Було намагання передати владу в ОДА комусь з опозиції, але бажаючих прийняти не виявилося. Коли представники злочинного формування «міліція» таки зібралися з силами у холі Черкаської облради дефілювали і фотографувалися переважно гуляки. Є така категорія, яка найбільше дратує на будь-яких акціях – любителі селфі в стилі «я і революція».

Ну і звісно, коли перната частина «поліцаїв» почала зачистку, хапали усіх без розбору. Звичайна практика у тому відомстві, яке окремі наївні громадяни називають «міліція».

А тепер по суті.

Влада показала кілька своїх слабкостей:

– за відсутності керманича швидкість прийняття рішень значно уповільнюється. В той же час уже 26 січня влада була більше підготовленою;

– за умови присутності великої кількості мітингувальників, нормальної самоорганізації та координації представники «поліцаїв» та СБУ мусять інтегруватися в натовп і не вживають активних дій;

– ніхто не очікував, що протест вийде з субтильної фази і набуде агресивної форми. Втім варто зауважити, що більшість руйнації всередині будівлі скоріше за все було створено «поліцаями» під час зачистки. На користь цього вказує руйнація на тих поверхах, де протестувальників не було.

Так само неадекватно повелася і опозиція. Фактично повторилася помилка київського Майдану на початку боїв на Грушевського. Перші оцінки були – ПРОВОКАЦІЯ! Таке враження, що активісти мали сидіти під пустою будівлею і чекати. З іншого боку – логіки штурмувати пусту будівлю не було. І якби в адміністрації знайшлася хоч одна адекватна людина, яка б це пояснила, багато чого б можна було уникнути. Штурм був можливий виключно за підтримки тилу. Активну участь приймало до десятка осіб, але не відчуваючи тилу в якому вони завжди могли розчинитися – нічого би не було. І вчорашні події підтвердили це.

Наступне. Практика будь-яких бойових дій показує, що захоплення будівлі (фортеці і т.п.) має сенс лише тоді, коли ти можеш нею опанувати і утримувати. В усіх інших випадках або не витрачаються сили, або об’єкт знищується аби не повертати його ворогу. Лунали окремі закиди про підготовку до штурму, проплачених провокаторів і т.п. Як на мене є дурницею наймати штурмовиків, яких не контролюєш. В будь-якому разі, навіть якщо з’ясується, що хлопці й дівчата з «Правого сектору» отримали гроші за акцію, така інвестиція для влади є інвестицією у прискорення власного кінця. Що ж до думки про підготовку штурму опозицією – то вона ще смішніша. Хлопці прийшли у лихеньких куртках і кросівках, мали з десяток петард і палиці. Добрий комплект як для ультрас, але не для штурму.

Отже, що маємо в підсумку. З одного боку, влада отримала привід для терору на вулицях. Терору дурного, тупого й безглуздого в своїй дикості. Можна навіть сказати, що випустивши пар протестувальників, сценаристи від губернатора вирішили дві проблеми. Дезорієнтували і скомпрометували активістів майдану в очах рядового обивателя, акцентували увагу на неорганізованості і поміркованості опозиції, і можливо найголовніше – ліквідували непотрібну документацію в ОДА та дали причину для продовження фінансування реконструкції будівлі адміністрації. З іншого боку, прості громадяни отримали купу наочних прикладів «гуманності» поліційних формувань, свідчення їх кооперації з напівкримінальними структурами, а також продемонстрували приклади юридичного паралічу та повну моральну деградацію судової системи, усім, хто ще в цьому сумнівався.