Війна – маленьке просте, слово. Всього п’ять літер, але скільки болі, страждань, смертей, крові, насильства, героїзму, мужності в ньому. Свята пам’ять про Велику Вітчизняну війну залишається з нами як високий зразок мужності, сили духу, самопожертви, тяжкої ратної праці, а водночас вічної скорботи за тими, хто віддав життя за свободу Вітчизни. Ціна Великої Перемоги – це мільйони загиблих, навіки зламані людські долі, невимовний біль та горе учасників воєнних подій. Не старіє, не зникає пам’ять тих тривожних літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв. А скільки ще могил розкидано по світу, де залишила свій слід Друга світова війна: 70 років рідні не знають, де знайшли останній прихисток їхні діди та батьки…
Сьогодні у селі Синиця Христинівського району відбувся мітинг-реквієм та перепоховання останків загиблого у роки Великої Вітчизняної війни Сафрона Євменовича Кривуши.
В урочистому перепохованні взяли участь перший заступник голови райдержадміністрації Віктор Підвальний, голова районної ради Олександр Коваль, сільський голова Петро Малярчук, родичі загиблого, ветерани війни, сільська громада, учні місцевої школи.
«У вересні до сільської ради надійшов лист у якому зазначалось, що під Санкт-Петербургом знайшли останки трьох наших співвітчизників, які загинули у роки Другої світової війни. Одним з них виявився наш земляк – Сафрон Євменович Кривуша, якого вважали зниклим безвісти з 1941 року. З датою перепоховання визначились одразу. І ось, сьогодні, коли наша країна відзначає 70 річницю визволення України від фашистських загарбників, останки героя повернулись до рідної землі. Хочу подякувати всім небайдужим, хто відгукнувся і надав допомогу у проведені перепоховання: підприємцям та громаді села», – розповідає Петро Малярчук.
Племінниця загиблого воїна Ольга Степанівна Заслона висловила свої слова подяки і вдячності тим хто був причетний до пошукових робіт та перепоховання воїна.
Скорботною ходою всі учасники заходу пройшли селом до кладовища. Квітами, вінками, проводжали місцеві жителі в останню путь домовину з останками загиблого односельчанина Перепоховання героя відбулося на фоні залпів салюту, а Отець Ігор відправив панахиду за загиблим воїном.
Скільки літ пройшло, а пам’ять про тих, хто боронив рідний край, жива і невмируща.
