«Тишу та грім Василя Симоненка» презентували у міському будинку культури ім. Івана Кулика
Щоправда, виставу, яку поставив відомий у Черкасах режисер Олександр Бондаренко, не можна назвати прем’єрою у чистому вигляді. Адже дві частини цієї містерії глядачі вже мали можливість побачити ще 2015 року, у ювілейний рік Василя Симоненка. Нині автор та режисер переосмислив канву вистави та додав до неї ще й третю частину. Воно й не дивно, адже події останніх років, які Олександр Бондаренко пережив з усіма свідомими українцями, буквально просилися у вже поставлену сталу виставу. До речі, незабаром можна буде побачити і її відео-версію. Принаймні, вже почався монтаж відзнятого матеріалу.
За головним задумом, Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Леся Українка та інші велетні української літератури зустрічаються на одній сцені у великій поетичній містерії. Саме через них автор яскравою мовою перфомансу розкриває суть боротьби за незалежність України декількома поколіннями українців. За сценарієм, волелюбна патріотична поезія оживає під час революції Гідності та отримує нове сучасне звучання.
Цікаво, що участь у виставі взяли, як професійні актори, так і відомі громадські діячі Черкащини. По суті, режисеру вдалося поєднати те, що здається не поєднаним. Адже у виставі були задіяні відомі черкаські колективи − камерний хор «Канон», вокальний гурт «Буднітай», тріо «Барви», вокально-етнографічний ансамбль «Спадщина», хор «Джерело», ансамбль ударних інструментів Черкаського музичного училища ім. Гулака-Артемовського, театр хореографічних мініатюр «Артанія», театр-студія «Артишок», театр вогню «Сварожичі», арт-шоу «Джайра», брейк-данс команда Sunshine, троїсті музики Геннадій Кабін, Сергій Рябоконь, Олександр Шнайдер.
− Я не був фанатом Василя Симоненка, але глибоко вивчив його тексти, і тоді вже відкрив для себе його рівність усім великим нашим духовним вчителям. І він є дійсно рівним серед рівних за колосально мудрими, пророчими фразами, які вони полишили після себе. Ніякої другорядності Симоненко не заслуговує. Кожна із постатей відкрила для людства свою Гармонію по-своєму. Тому я прагну відкрити їх не лише для себе, − констатує автор та режисер вистави «Тиша та грім Василя Симоненка». − А третю частину додало життя, бо воно врешті і є головним сценаристом вистави. Ми вийшли з Майдану окрилені перемогою та надією. Більше того, якщо після першого Майдану 2004 року ми лише вербально отримали перемогу, то у 2013-2014 роках це було завойовано кров’ю і страшними жертвами. Я не можу собі дозволити це забути, промовчати, бути непринциповим, бо пролилася кров людей, які були мені дорогими. І моя особиста кров теж там пролилася. Не можна сьогодні дозволяти пускати наше життя на те, що воно йшло, як йде. І не тому що ми такі герої, а тому, що люди поклали за це голови. Була страшенна пожертва.
Тетяна Євгеньєва
