Щодня Валерій Шерстюк із Дубіївки прокидається о 5-ій ранку, прасує дітям одяг і готує їсти. Снідає з ними, збирає до школи, кожному поклавши до портфеля бутерброди, і проводжає їх на автобус до Черкас. Сам же йде на роботу. І так цей чоловік живе вже три роки.
Із колишньою дружиною Валерій познайомився, коли йому було 20. Тоді обоє жили в Черкасах. Невдовзі одружилися, купили хату в Дубіївці. Світлана народила трьох дітей. Здавалося, сімейне щастя буде вічним. Однак шлюб Шерстюків розпався через сварки три роки тому. Найменшому сину тоді було 4 роки. Опікунська рада постановила залишити дітей із батьком.

– Важко було тільки спочатку, – розповідає Валерій. – Треба було самому і їсти наварити, і попрати, і прибрати. Зараз уже живемо за чітким режимом дня, обов’язки в нас розподілені. Старший син Валентин миє посуд, донька Світланка вже вміє сама зварити їсти, а найменший Максимко протирає пил і поливає квіти. Допомагають мої брат і сестра, знайомі.
Зараз родина Шерстюків навчилася жити без мами. Валерій береться за будь-яку роботу, щоб забезпечити дітей усім необхідним. Та ще й устигає допомогти їм з домашніми завданнями. Світланку записав на курси німецької мови, ще планує записати її на заняття в басейні. Валентина відвів на заняття з греко-римської боротьби. Навчаються діти старанно і тішать батька хорошими оцінками.
Діти Валерія навчаються там, де й навчався їхній батько, – у Черкаському колегіумі «Берегиня». Тож тамтешні вчителі знають Валерія Шерстюка не лише як батька, а і як учня. Усі відгукуються про нього теплими словами.

– Дивуюся, що є отакі унікальні чоловіки. Не всяка мати впоралася б із трьома дітьми так, як це робить він. Дітки в нього дуже розумні, завжди доглянуті, завжди готові до уроку. Разів зо два на тиждень мені телефонує. Запитує, як у дітей справи, чи все вони вивчили, – розповіла Людмила Скрипай, колишній класний керівник Валерія, а нині – вчителька його дітей.
Заступник директора з навчально-виховної роботи Черкаського колегіуму «Берегиня», Заслужений учитель України Валентина Москальчук також свого часу навчала Валерія та його молодших брата й сестру. «Зірок із неба не знімав, але завжди був справжньою людиною. Йому багато в чому важко, але ми радіємо від того, що в нас такий гідний випускник, а в нього – такі хороші діти. Хочеться, щоб доля була до нього милостивою, і щоб Бог беріг його та дітей», – ділиться почуттями Валентина Михайлівна.