Перебуваючи на єдиному в області в цьому сезоні заводі з виробництва цукру, журналісти «Нової Доби» вирішили не втрачати нагоди й детальніше ознайомитися з процесом виробництва. Адже, погодьтеся, цікаво на власні очі побачити, як із буряка можна зробити білий, солодкий цукор, без якого тістечко – не тістечко, та й просто чай чи кава – не такі, як треба.

Перше місце, куди потрапляємо, це лабораторія заводу. Без неї процес виробництва просто неможливий.
– Ми проводимо спецаналізи, і згідно з ними визначаємо технологію виробничого режиму, від чого безпосередньо залежить якість майбутньої продукції, – розповідає завідуюча лабораторією Наталія Пустовіт.
Екскурсію для журналістів провела заступник головного технолога Оксана Пугач, яка на заводі працює з 2008 року. Серед її обов’язків – контроль якості продукції на всіх етапах виробництва, тож про свою роботу пані Оксана справді знає все до найменших нюансів.

– Ось тут на спеціальному обладнанні очищується й миється буряк, – розпочинає розповідь Оксана Олександрівна. – Тут же лаборанти беруть перші проби, оцінюючи сировину на якість.
Потім помиті буряки підіймаються елеваторами вгору, зважуються в бункери, нарізаються смужками. Працівники лабораторії визначають цукристість буряка, щоб визначити, скільки приблизно можна отримати готової продукції.

Нарізаний буряк потрапляє до дифузійного апарату, куди додається гаряча вода, що вимиває цукор. Висолоджена стружка вивантажується і надходить до жомової ями.
– А з дифузійним соком працюють далі, – додає пані Оксана. – Його потрібно очистити, адже сік має темно-сіре, майже чорне забарвлення. Після першої хвилі очищення він набуває жовтуватого відтінку.
Усього ж сироп проходить аж чотири стадії очищення. Після чого потрапляє до випарних апаратів, де, переходячи від корпусу до корпусу, згущується.
– Далі в сироп уводять спеціальну затравку – дуже дрібний цукор, який стає основою для готової продукції. В апараті утворюється маса з кристалів цукру і міжкристального розчину, яка розділяється в центрофузі, – роз’яснює заступник головного технолога.

Зараз процес виробництва максимально автоматизований, що значно полегшує роботу. Але так було не завжди.
– Раніше, ще до інвестицій «Панди», було важко, бо працювати доводилося вручну. Зараз усе простіше, та й якість цукру значно краща, – розповідає робітниця Наталія Педченко, яка на заводі трудиться з 95 року. – Щоправда, робочий день зараз довший. Але так навіть краще, адже маємо більше вихідних. Зарплата теж тішить, мої рідні живуть у Черкасах, то в них таких доходів немає.
Після центрофуги цукор потрапляє в сушильний барабан, просівається через сито в бункера. З бункерів потрапляє в пакувальне відділення, де автоматичні дозатори відвантажують його в мішки по 50 кілограмів.
– До речі, щоб виготовити один кілограм цукру, потрібно вісім кілограмів буряків, – відзначає Оксана Олександрівна.