Сьогодні в Черкаському національному університеті презентували роман «Пасинки долі» Олександра Дудка. Це автобіографічний твір про трагічну сторінку про Голодомор 1932−1933 років. На жаль, автор книги помер ще в 1999 році. У родині рукопис роману «Пасинки долі» зберігався досить тривалий час і ось нарешті книжка побачила світ. Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
− Саме цьогоріч виповнюється 85 років із початку цієї жахливої трагедії, яка забрала життя мільйонів українців. За підрахунками істориків українська нація втратила від 3 до 10 мільйонів жителів. За цими сухими цифрами стоїть людська доля, доля нашої нації. Голодомор став засобом нищення тоталітарною державою українського селянина-господаря. Більшовики, які не змогли придушити селянина зброєю, придушили його Голодомором. На жаль, ми не в змозі змінити минуле, але ми повинні пам’ятати про нього, щоб зберегти на віки. Сьогоднішня презентація книги − це презентація історії українського селянина, яка пережила трагічну сторінку, − зазначив Сергій Корновенко, проректор з наукової, інноваційної та міжнародної діяльності ЧНУ.
На презентацію завітали родина Олександра Дудка: дружина Любов Дудко, доньки – Тетяна Олександрівна та Оксана Олександрівна, професори Володимир Поліщук та Василь Пахаренко, письменниця Тетяна Брукс та багато інших.
− Книга написана Олександром Дудком була завершена ще в 1995 році, але тоді не вдалося її видати. 2 тижні тому подзвонила моя сестра Оксана, яка майже протягом трьох років таємно від усіх редагувала цю книжку, готувала до друку й зробила нам великий сюрприз, − розповідає дочка автора Тетяна Олександрівна Мельник.
Побачила світ книжка у видавництві «Люди», що в Харкові. До слова, це видавництво нове й «Пасинки долі» − це перше його дітище.
− Коли я взялася за підготовку до друку цього роману, багато хто з колег запитували, чому почала з такого складного твору. Але я твердо знаю, що ця книжка потрібна мені й моєму народові, − розповідає очільниця видавництва «Люди» Людмила Кратенко. − Автор витягує проблему Голодомору на поверхню й відверто говорить про те, що довелося пережити Україні після приходу радянської влади. Можу додати від себе, що роман читати важко, саме тому, що тут описані події, від яких серце обливається кров’ю, адже наводяться жахливі факти.
