СПОРТ


Новина із категорії: Гордість Черкащини, Спорт

Роздрукувати        Друкована версія

Катерина Коваленко: «Мій життєвий вибір – бути переможцем»

Дата: 7-09-2017, 15:08.

Катерина Коваленко: «Мій життєвий вибір – бути переможцем» Працювати віддано, тренуватися до перемоги, а мріяти – тихо. Готувати для задоволення, щодня робити вибір на користь себе, ставати кращою і сильнішою. Сьогодні Катерина Коваленко – майстер спорту України з веслування на байдарках і каное, кандидат у майстри спорту України з веслування на човнах «Дракон», магістр фізичної культури і спорту, а також заступник начальника управління у справах сім’ї, молоді та спорту Черкаської ОДА. Свій спортивний шлях почала ще в 11 років, просто з цікавості прийшовши у школу з веслування. Про своє життя, улюблену роботу, захоплення та тренування спортсменка розповідає читачам «Нової Доби».

– Катю, розкажіть, будь ласка, що Вас привело у спорт?
– Якось на урок фізичного виховання у ЗОШ №3, де я навчалася, завітав тренер із веслування і запросив увесь клас відвідати тренування. Це був 1999 рік. Тоді пішли усі, а я – ні. Тому що всі пішли, а бути як усі мені нецікаво. Наступного дня після батьківських зборів, у класі пішли чутки, що від веслування ростуть великі плечі, стає некрасивою фігура, і взагалі – цей вид спорту дуже страшний. Тоді я вирішила піти і подивитися, що ж то за спорт такий, якого всі бояться. Прийшла у ДЮСШ із веслування, побачила і залишилася там до нині.

– А коли почався більш професійний спортивний шлях?
– Перші змагання, на яких здобула перемогу, відбулися у 2002 році у колишньому Комсомольську (нині Горішні Плавні) на призи Василя Ковбановського. Це були міжнародні змагання. Тоді мені вдалося перемогти на трьох дистанціях. І, знаєте, я сама була шокована своїми результатами, проте чітко вирішила рухатися далі до перемог. На передодні цих змагань змінила тренера, досягла першого успіху й продовжила тренуватися. У 2004 році пройшла відбір до збірної України з веслування, проте не потрапила на чемпіонат Європи. Однак в 2005 році здобула звання майстра спорту України з веслування на байдарках і каное, а також завоювала V та ІХ місця на молодіжному чемпіонаті Європи (Болгарія) і Х та ХV місця на чемпіонаті світу (Угорщина). А у 2006 році – VІ місце на чемпіонаті Європи (Греція). 2010-го – ІХ місце на чемпіонаті Європи (Росія). Була членом національної збірної команди України з веслування на байдарках та каное. З 2013 року виступаю у веслуванні на човнах «Дракон».

– Що стало рушійною силою, аби веслування переросло в роботу?
– Це не робота. Чому? Тому що це – вид спорту, який дає можливість відкрити і реалізувати себе. Скажу відверто, якби не спорт, я б не була такою, якою є сьогодні. Він нас учить бути сильнішими, кращими, прагнути й досягати більшого. А ще – допомагає навіть тоді, коли у тебе ніхто не вірить. Тому веслування – це не робота, це значна й вагома частина мене.
Рушійною силою для мене стали, мабуть, амбіції. Адже у житті завжди хочеться досягати більшого, а в тому, що робиш, бажаєш отримати результат. Цьому також навчає спорт, це нині відбивається і на роботі: кожну справу потрібно завершити і вона має бути з відповідним результатом, аби потім не було соромно.

– Як ставитесь до програшів у спорті?
Програли ми чи виграли – це наш вибір. Можна не перемогти у змаганнях, але зробити висновки і бути переможцем для себе. Кожна поразка чи перемога обов’язково чомусь навчає: досліджувати свої можливості, аналізувати вчинки, недопрацювання та прогалини. Я вважаю, що з будь-якої ситуації в житті потрібно виходити переможцем, попри продемонстрований результат. Оскільки помилки допускаємо ми всі: у підготовці, проходженні дистанції тощо. Тут, упевнена, кожен обирає сам. Мій життєвий вибір – бути переможцем.

– Чим веслування таке унікальне і чому варто, на Вашу думку, ним займатися?
Для кожного – свій вид спорту. Мені пощастило знайти й відкрити себе у веслуванні. Стресостійкість, функціональна фізична підготовка, вміння досягати поставленої мети – основні «навики», які дає цей спорт, і вони дуже потім допомагають по життю. Також дає уміння поєднувати заняття, навчання і відпочинок. Пам’ятаю, як ми готувалися до чергового чемпіонату, це відбувалося під час навчального року, тож доводилося о 6 ранку виходити на воду, а на 8-му вже бігти у ліцей і там здобувати знання й оцінки.
Не можу закликати усіх обирати лише веслування, хоча для Черкащини – це історично складений вид спорту. Ми маємо єдиного Олімпійського чемпіона з веслування Андрія Хіміча, срібного призера Олімпійських ігор Олександра Мотузенка, постійно відбувається низка заходів, черкаські спортсмени тішать численними здо­бутками, а дитяча юнацька спортивна школа з веслування посідає 3 місце у Черкасах, і 5 місце в області в рейтингу за кількістю набраних залікових очок, і це за двома видами спорту. ДЮСШ з веслування обходить більшість комплексних спортивних шкіл, де тренують 5–6 видам спорту. Не займатися водними видами спорту в Черкасах – важко, майже нереально, особливо маючи такі можливості і водні простори, тим паче, коли раніше веслуванням займалися майже всі!

Катерина Коваленко: «Мій життєвий вибір – бути переможцем»


– Розкажіть трішки про «Драконів».
– «Дракон» об’єднав у собі не лише веслувальників, а й спортсменів, які свого часу не змогли реалізувати себе в тому чи іншому виді спорту. Наша команда складається із 22-х осіб плюс запасні, барабанщик та стерновий. Завдяки «Дракону» багато спортсменів повертаються у спорт після перерви. Адже буває, що доводиться обирати між спортом та навчанням, а потім і роботою, тож сьогодні ті, хто раніше обрав навчання/роботу/інший спорт повертаються до веслування.
Нині ми змагаємося задля власної реалізації і, як би то не звучало банально, за медалі. Приємно також виступати на «драконах», тому що дуже дружня Всеукраїнська федерація веслування на човнах «Дракон» – вона сприяє і допомагає, учить. А ми за її підтримки цьогоріч провели перші за багато років все­українські змагання на човнах «Дракон» у Черкасах – Кубок Черкащини, також наша команда з Черкас відвідала чемпіонат Європи у складі 5 осіб, здобули чимало нагород, серед яких і «золото». У складі збірної команди України я здобула чотири срібні нагороди. А в цілому наша команда входить у трійку кращих в Україні.

– Чим веслування корисне для здоров’я і скільки часу Ви приділяєте своїм тренуванням?
– Знаєте, коли кажуть, що веслують руками, то це насправді не так. Під час занять працюють усі групи м’язів. У підготовку веслувальника входять: плавання, лижний спорт, кросове навантаження, жим та тяга штанги лежачи, вправи на прес. Спортс­мен-веслувальник має бути готовий функціонально, адже це циклічний вид спорту. В нього мають бути сильні ноги, тому що йому потрібно штовхати човен, сильна спина, тому що йому потрібно підтягувати себе до опори, сильні руки – адже це стартова позиція. Якщо будеш слабкий в одній із цих позицій, будеш програвати.
Я тренуюся постійно. Щоранку виконую зарядку, в яку входять різні вправи з власною вагою. У човні намагаюся тренуватися 4 рази на тиждень. Із вересня почалася кросова підготовка.

– Чи любите свою роботу і за що?
– Якщо ти все життя займаєшся спортом і живеш ним, то об’єктивно можеш оцінити потреби спортсменів Черкащини, тому що постійно сама їжджу на змагання, беру в них участь, бачу й розумію усі нагальні питання. Зараз ми в управлінні працюємо потужною командою задля покращення умов тренування наших спортсменів та подальших їх успішних виступів на змаганнях обласного, державного та міжнародного рівнів. За це, мабуть, і люблю свою роботу, адже ми працюємо для спортсменів та тренерів, задля їхніх здобутків, які прославлятимуть нашу країну.

– Чи маєте хобі і яке? Як відпочиваєте?
– Дуже люблю читати книжки. Для мене це і захоплення, і відпочинок. Проте на місці мені всидіти важко, тож надаю перевагу активному відпочинку. А ще захоплююся йогою та фотографією. Це допомагає вгамувати думки і почути себе.

– Любите готувати? Яка Ваша коронна страва?
– Готую все: м’ясні страви, салати, випічку. І готую більше не для себе, а щоб пригостити інших. Люблю готувати і люблю годувати. Це в мене від бабусі, вона завжди казала: «Я люблю, коли тарілки порожні». Мені приємно, якщо людям смачно. Вважаю, що так і має бути: щоб люди залишалися щасливі після спільних дій. Чи то тренування, робота чи спільні посиденьки за смачною вечерею.

– Про що Ви мрієте?
– Вважаю, що мріяти треба тихо. Так більше шансів, що бажання здійсняться. У спорті, можу озвучити, що, наприклад, хочу ще кращого результату, здобутків, щоб наша команда стала лідером, аби ми могли збільшити кількість спортсменів із Черкас та області у складі збірної України. І буду для цього робити усе необхідне.

Анна Сакун






Теги: черкаси, черкаська область, Катерина Коваленко, спорт, мрії, життєвий вибір, робота, веслування


Черкаси наживо

Щодень разом. І так уже 70 років. Подружжя Гуріних із Черкас святкує своє платинове весілля. Молодята-рекордсмени – однолітки, обом напередодні
Дитяча кімната більше схожа на реанімацію, а кожен день дається крізь непосильний біль. Таке щодення у 6-річної переселенки Аліни Ісаєвої. Дівчина
< >
Навчитися відпускати ...
Юлія Фомічова, RSS
День міста Шпола ...
Сергій Мошенський, RSS
Листи читачів «Нової Доби» ...
Тетяна Очеретяна, RSS