Владислав Пивоваров, логопед-методист вищої категорії, консультант дитячого відділення КЗ «Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру»:
– Нині логопедичної допомоги потребують багато дітей і дорослих області. Але лікуватися в нас мають змогу лише діти з ближніх районів. Із Жашківського, Уманського, Монастирищенського, Маньківського, Лисянського районів приїздять рідко через матеріальну скруту.
Формування мови – складний процес. Він починається з моменту народження, щойно дитина починає реагувати на іграшки, колір. До двох років маля може вимовляти до 600 слів. У цей час діти починають ставити багато запитань. Цим самим пізнають навколишній світ, розповідають та переказують перші казки, вірші. Набута інформація за цей час накопичується й у майбутньому лише розвивається.
Діти ж, які не почали своєчасно говорити, можуть мати проблеми і в розумовому розвитку. Тому що не отримали достатньої інформації, і як наслідок – уже навчившись розмовляти, їм немає про що говорити.
До важких мовних порушень у дитячому віці належать: за¬тримки мовного розвитку, алалії, дислалії, дизартрії, заїкання.
Органічними порушеннями мови є алалія, дизартрія. При дитячому церебральному паралічі паралізується частина мовного апарату. При алаліях вражається центр мовлення. При дислаліях порушується звуковимова.
Причинами цих порушень можуть бути: важка вагітність, вживання під час вагітності батьками алкоголю, наркотиків, куріння, складні пологи, дитячий церебральний параліч, кисневе голодування мозку. Велике значення має середовище, в якому перебуває дитина. Одна із елементарних причин, що призводить до порушення звуковимовлення, – надмірне сюсюкання батьків із дитиною. Коли дитина чує по¬стійно неправильну вимову слова, то починає її копіювати. Внаслідок цього розвивається дислалія і порушується фонематичний слух, який у подальшому впливає на формування грамотного письма.
Однак найбільшою проблемою залишається за¬тримка мовлення, адже батьки й навіть дитячі лікарі не приділяють належної уваги цьому дефекту, сподіваючись, що дитина, як-то кажуть, «вибалакає¬ться». А якщо вона не отримує достатньо інформації, то може зупинитися у психічному розвитку, що призводить до зниження пам’яті, уваги, логічного мислення.
Якщо у дитини проявляється затримка мовного розвитку після двох років, то треба звертатись до логопеда, дитячого психіатра та дитячого невролога. Проте слід пам’ятати, що один логопед без допомоги батьків і лікарів не зможе допомогти дитині в мовному розвитку. Якщо логопед може дати пораду, як розвивати дитину при такому порушенні, то психіатр і невролог призначать лікування, що допоможе отримувати потрібну інформацію.
При появі заїкання, яке з’являється у ранньому віці, треба знати: чим раніше батьки з дитиною звернуться до спеціаліста, тим простіше можна буде уникнути цього порушення.
Сподіватися, що проблеми мови вирішаться самі собою, – наївно. Виправитись самостійно в поодиноких випадках може хіба вимова окремих звуків. Але коли мовленнєві недоліки корегуються логопедом, їх можна позбутися швидше.
Якщо говорити про дорослих, то тут можна виділити такі мовні порушення: заїкання та афазія. Заїкання можна виправити в будь-якому віці, але варто знати, що методів допомоги позбутися цього недугу не існує. Є лише один шлях – постійна праця над собою під контролем спеціаліста. Бо треба створити й закріпити навик правильної мови. Це все залежить від пацієнта.
Важкі вади мовлення в дорослої людини – афазії – можуть виникнути внаслідок перенесеного інсульту, порушення кровообігу та травм головного мозку. Процес відновлення мови може затягнутися. Особливо важко він дається літнім людям. Їхню мову треба відновлювати, як і мову малюка, з нуля. Такими хворими займаються афазіологи.
До всіх мовленнєвих порушень у дитячому та дорослому віці треба ставитися серйозно та своєчасно звертатися до лікарів і логопедів.
З логопедом спілкувалася власний кореспондент «Нової Доби».
