Валютний ринок: сучасні тенденції, перспективи і прогноз розвитку
Аналітичну записку стосовно валютної політики Національного банку України (НБУ) протягом 2014-2015 рр. цілком правомірно можна назвати: «SOS – в Україні абсурдна неоколоніальна модель валютної політики» (подібно до назви наукової статті Ковальчука Т.Т. у відомому вітчизняному фаховому журналі «Економіка України».
Нині НБУ досить жорстко притримується використання задекларованого в «Основних засадах грошово-кредитної політики на 2014 рік» гнучкого (плаваючого) обмінного курсу гривні. Така система курсоутворення мінімізує участь НБУ на міжбанківському ринку з валютними інтервенціями. Хоча для всіх науковців та економістів очевидно, що плаваючий курс – це ринковий індикатор для законодавчо чітко внормованої, сталої та ефективної ринкової економіки. В Україні ж зовсім інша макроекономічна і політична ситуація.
За таких умов відпускання «на волю» курсу гривні провокує його непомірну волатильність і, відповідно, високі системні ризики, які масштабно розхитують внутрішній ціновий ринок та відчутно шкодять фінансово-економічним відносинам. Така валютна політика провокує некеровану динаміку гривні, її стрімке знецінення, а звідси – панічні настрої та стрімкоподібні цінові хвилі.
Таким чином, негативний вплив об’єктивних чинників (від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу (за підсумками 2013 р. – мінус 8,5 млрд. дол.), платіжного балансу (за підсумками 2013 р. – мінус 16,5 млрд. дол.)), який зумовив початок процесу знецінення гривні, значно посилився суб’єктивними чинниками (панікою серед населення, яке правдами і неправдами купує американську валюту, бажанням банкірів і спекулянтів «розхитати ринок» і на цьому непогано заробити, зовнішнім військовим втручанням).
Навіть студентам-першокурсникам, які навчаються на економічних спеціальностях, відомо, що в цих умовах «пошук рівноважного курсу» (за термінологією Голови НБУ) зумовлює лише тотальне знецінення гривні та провокує ще більшу паніку. Адже за відсутності пропозиції товару ціни обов’язково будуть зростати . В Україні сформовано «африканську» систему курсоутворення, коли багато курсів, і на цьому наживаються спекулянти.
Фактично у вітчизняній економіці процес інвестування практично повністю уособлюється з інвестуванням у долар США, бо приносить найвищий прибуток. Банкіри та спекулянти, купуючи долар на міжбанку по 30 грн., чітко усвідомлюють, що цим самим вони (за біржовою термінологією) «грають на підвищення», провокуючи подальшу паніку. Населення, спостерігаючи стабільну довгострокову тенденцію знецінення гривні, купуватиме долар США і по 32 грн. (на чому суб’єкти, які грали на підвищення, мають можливість непогано заробити). Подібний ефект збільшення попиту при зростанні ціни (але стосовно низькоякісних благ, які займають значну частку в доході споживачів) був описаний більш ніж століття назад англійським економістом Р. Гіффеном.
Про це «Нова Доба» дізналася від Кирилюка Є.М., доктора економічних наук, професора кафедри економічної теорії, інноватики та міжнародної економіки Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького.
Отже, без втручання НБУ (передусім, економічними методами – за рахунок впливу на пропозицію валюти) лавиноподібний процес знецінення гривні може тривати досить довго (до позначок 40-50 грн. за один долар США і вище). Дещо парадоксально, що він триває навіть при зниженні імпульсів впливу об’єктивних чинників: уже зараз баланс експорту та імпорту досягнутий, тобто немає перевищення імпорту над експортом. Однак процеси на валютному ринку уже відбуваються під впливом, насамперед, суб’єктивних чинників. Експортери не довіряють НБУ і не довіряють гривні, тому коли вони отримують валюту за вивезену з України продукцію, то не завозять цю валюту в Україну. Вони шукають контракти за кордоном, за якими, наприклад, мають там витрачати валюту нібито для імпорту в Україну якихось товарів чи сировини.
Нині, за оцінками більшості фахівців, потрібно робити все, аби валюта прийшла на валютний ринок. А Національний банк своїми адміністративними заходами ще більше звужує ринок, і виштовхує імпортерів, експортерів, людей за межі ринку. Це багато в чому стосується чинних із 24 лютого 2015 р. обмежень НБУ на валютному ринку (включаючи перевірку імпортних контрактів з попередньою оплатою понад 50 тисяч доларів, обов\’язкове оформлення акредитиву з імпорту з попередньою оплатою понад 500 тисяч доларів і заборону на кредитування під придбання валюти). Вони матимуть лише короткостроковий ефект. Чиновники НБУ повинні усвідомити просту істину: процеси, що відбуваються в ринковій економіці, – об’єктивні за своєю суттю, тому суб’єкти господарювання знаходитимуть нові шляхи обходу різного роду обмежень. Адміністративні методи суперечать ринку – не можна все проконтролювати, ринок сам має діяти.
Зважаючи на викладене вище, стосовно перспектив і прогнозів розвитку валютного ринку наша точка зору не співпадає з точкою зору економістів, які стверджують, що заміна керівництва НБУ нічого не змінить. Навпаки – саме його непрофесійні дії призвели до існуючої ситуації, виправити яку, вочевидь, досить складно. Нинішню політику НБУ можна охарактеризувати народним прислів’ям: «скупий платить двічі». Тому при продовженні застосування нинішніх інструментів регулювання валютного ринку укріплення гривні очікувати не доводиться. При нинішньому курсі гривні мінімальна заробітна плата в Україні зрівнялася з рівнем аналогічної у бідних африканських країнах.
На нашу думку, курсоутворення на валютному ринку повинно супроводжуватися м\’якими, прозорими і зрозумілими для всіх обмеженнями, які дозволили б протягом певного часу стримувати неконтрольовану девальвацію. Очевидно, що це повинно супроводжуватися виваженою бюджетно-податковою політикою Уряду. Бо дефіцит бюджету-2015 насправді не 70 млрд грн, а більше 200 млрд грн, оскільки Кабміном виділено понад 100 млрд грн різним державним корпораціям, банкам, а також на облігації, які видаються під гарантії уряду. Це означає необхідність додаткової емісії гривні, що провокує її знецінення. Вказане замкнене коло неефективності та незадовільного курсоутворення потрібно розривати.
Виправити ситуацію може ліберальний податковий клімат, збалансований і прозорий бюджет, фінансова підтримка від МВФ. Поєднання цих узгоджених заходів дозволило б уникнути різких стрибків курсу і значно уповільнити девальвацію, понизивши її негативні наслідки. На наш погляд, вільне курсоутворення неможливе в умовах нестабільної економічної ситуації і військових дій на частині території країни. Важливо, щоб керівництво країни зрозуміло це раніше, ніж вітчизняна економіка і фінансовий сектор опиняться в глибокій депресії.
