Причому, як завжди, без прізвищ авторів під своїми брехливими публікаціями. Тобто Закон про пресу для псевдожурналістів «Дзвону» неписаний. Про якісь моральні норми годі й говорити! Тому й смердять брудні качки цього видання над областю, заважаючи людям дихати свіжим повітрям. Причина анонімного словоблудства дзвонарів очевидна. Боягузтво. Адже пліткарів зневажали в усі віки. Частенько вони отримували й по пиці. Тому й бояться новоявлені «майстри» пера підписуватися під своїми «шедеврами» і поводять себе, як шкідливі коти. Напаскудили – і в кущі. Аби бува не встиг хтось наступити їм на хвіст. Обливаючи помиями свої жертви, писаки-аноніми абсолютно не соромляться спекулювати цінностями Майдану і своїх засновників – панів Даценка й Саранчу називати бастіонами Революції Гідності. Уявляєте, що було б із нашою багатостраждальною країною, якби такі бастіони добралися до влади?
В останньому опусі пустодзвони дописалися мало не до шизофренії, стверджуючи, що міський голова Золотоноші, високий рейтинг якого не дає їм спокою, довів країну до війни(!?) А ще слуги бастіонів позиціонують себе не ким-небудь, а пророками, які вміють читати чужі думки. Пишуть, що Войцехівський хотів би керувати не тільки містом, а й районом! Ще й не одним! А їхній неабияк наляканий надуманим імпічментом бастіон Саранча забороняє міському голові Золотоноші хотіти і мріяти. Щоправда яким чином він це робить псевдожурналісти ще не при думали. Мабуть, дізнаємося вже про це з їхнього наступного творіння.
Не дає спокою «Дзвону» і висмоктана з пальця тема пам’ятника Леніну, якого колишні соратники Даценка ( тоді, коли він іще не втік із «Батьківщини») звалили з постаменту як непотріб, а тепер називають «золотим». Про те, що покинутий вождь комуністів нікому непотрібним пролежав на центральній площі Золотоноші кілька днів, а тоді ще півроку в бур`янах на території одного із збанкрутілих господарств у публікації-анонімці не йдеться. Зате приснилося мікро бастіонам, що Войцехівський, здавши пам`ятника на металобрухт, озолотився. От вирішили вони про своє сновидіння роздзвонити всім, кому не ліньки їх читати. І знову політичне минуле міського голови Золотоноші промусолили, звинувативши його в тому, що після революційних подій він не подав у відставку. Про те, що Войцехівський на свою посаду не призначався зверху, а міським головою майже одноголосно його обрала згуртована громада, жодного слова в тексті немає. Як і про те, скільки вулиць за його каденції заасфальтовано, скільки тротуарів прокладено, площ упорядковано, дерев посаджено. Аноніми «Дзвону» не розуміють, що насправді золотонісців цікавлять не плітки про їхнього голову, а конкретні результати його роботи. І чим більше іногородні «літератори» дозволяють собі глумитися над їхнім волевиявленням, тим популярнішим серед них стає той, кого вони обрали своїм очільником. От і виходить, що собаки гавкають, а караван невпинно рухається вперед. На відміну від бастіонів «Дзвону» Войцехівський не живе ілюзорним страхом утратити владу, а наполегливо реалізовує свою програму. Якби, дійсно, пустодзвони прагнули добра золотонісцям і писали правду, то не ховалися б за своїми анонімними публікаціями і не боялися б підписувати їх своїми прізвищами. До речі, в своєму останньому «шедеврі» вони так накаламбурили. Що замахнулися на створення статуеток, які нібито мріють вручити своїм жертвам на день журналіста. До якого, між іншим, не мають ніякого відношення. Чи то «Оскара» хочуть виліпити, чи «Хамелеона». Словом і самі не знають кого. Просять допомогти їм із ідеями. Ескізами і пропозиціями. І хоча з їхніх опусів, як із г…. і кулі не виліпиш, все ж пропоную новоспеченим «скульпторам» не ламати дурні голови над заморськими винаходами, а згадати славнозвісну «Кайдашеву сім`ю». І розпочати з себе. Статуетку баби Параски вручити одному бастіону, а баби Палажки – іншому. А якщо сировини не вистачить – зліпити фігуру з трьох пальців, якою колоритні бабці тикали одна одній під носа. Ближче до українського народу будьте, панове пустодзвони!
