Старовинний Львів вкотре зустрічав письменників, видавців, літературознавців, читачів на вересневому Міжнародному книжковому форумі. Цього року Харківським видавництвом «Віват» було видано книгу вже відомої нашому читачеві письменниці Тетяни Брукс «Бережіть янголів своїх». Тепер українською мовою. Нам вдалося знайти пані Тетяну серед відвідувачів Форуму і поспілкуватися з нею. Тетяна родом з Черкас, а проживає на далекій Алясці. Саме там і розпочала Тетяна писати книги, які впевнено завоювали серця українських читачів.
– Доброго дня, пані Тетяно! Приємно бачити Вас серед учасників Форуму, як це сталося? Адже Аляска за тисячі кілометрів від України.
– Сумую за Україною. Я прїжджаю додому кожного року. А цього разу вже вдруге, адже маю декілька значних подій: ми з чоловіком купили будинок у Черкасах, та Харківське видавництво «Віват» видало мою книжку «Ангел мой», яка вже є російською та на англійською мовами, тепер українською. Видавництво запропонувало змінити назву, тому книга має назву «Бережіть янголів своїх» і до неї увійшли роман «Янгол мій» та декілька оповідань.
– Яка мета Вашого перебування на Форумі?
– По-перше, це знайомство з видавництвом, з людьми, які працювали над книжкою і зробили її дуже гарно. По-друге, на форумі у мене була автограф-сесія, яка до речі пройшла чудово, мені було дуже цікаво зустрітися з читачками, які купували мою книжку, з колегами по перу, тобто по-комп’ютеру, мабуть буде точніше. По-третє, Львівський Форум – це книжне свято, якого всі причетні до літератури люди чекають цілий рік і являється дуже престижним. І я вважаю для себе великою честю, бути запрошеною на нього, та ще й в якості автора.
– «Янгол» – це Ваш перший роман?
– Так. «Янгол» – це мій перший написаний роман. Він був написаний на Алясці, хоча головна героїня – українська жінка. Така, як і ми з вами.
– Упродовж розгортання сюжетної лінії роману поряд з реальними героями зустрічаються й містичні персонажі. Це що, така собі «замануха», чи дійсно частина Вашого світосприйняття?
– Я вірю в чудо. Я вірю в те, що все, що трапляється в житті, це не просто так. Хтось або щось керує перебуванням наших душ у житті. Я взяла собі за правило: якщо я чогось не знаю, то це не значить, що воно не існує. Я сама відчуваю іноді цю силу, цю енергію. Думаю, що багато людей відчувають це теж. Іноді можу передбачувати якісь події. Або, просто знати щось… Так, мабуть це таки моє світосприйняття…
– Дехто з літературознавців відзначає, що у Ваших творах присутня психологія вчинку, кожен епізод має логічне завершення, пораду і підказку читачеві, як діяти далі при певних обставинах. То у чому ж суть Ваших порад? Як подолати труднощі, стати щасливою, успішною?
– Колись давно… мені було тоді років чотирнадцять, одна дуже чемна бабуся, сусідка, сказала мені: «Тетянко, дитинко, роби все, що тобі забажається і ніколи нічого не бійся». Тоді я не могла зрозуміти її поради. Як це не бійся? А що як… а що скажуть… а чи правильно це…
І тільки зараз, проживши 10 років в США, у країні з іншим менталітетом, і зустрівши багато людей, які домоглися в житті успіху, я зрозуміла: не треба боятися зробити те, що вам хочеться. Що скажуть люди? А яка вам різниця, якщо ви отримали насолоду від процесу, або від результату. А що як не вийде? Чудово! Ви спробували, чомусь навчилися, отримали певний досвід і точно знаєте, що це – не ваше. Ідіть далі. Робіть, творіть і нічого не бійтеся. Тут, правда, треба розуміти дещо. Це ваше рішення, ваш вибір і ви, тільки ви самі берете відповідальність за результат. Бо в нашому менталітеті, є таке: деякі чекають, коли прийде добрий дядя, тьотя, президент, сусід, друг і похваліть вас, і скаже вам, який ви молодець і дасть вам те, що потрібно. Я для себе вирішила, що це моє життя, моя справа, моє щастя і я сама роблю вибір і несу за нього відповідальність. Ос так… вийшла трохи задовга порада, але сподіваюсь, корисна.
– Банальне питання, але як без нього? Розкажіть про Ваші плани на майбутнє.
– Планів море. По-перше облаштуватись у новому домі. Мрія – мати гарний Sweet Home з великим письмовим столом за яким буде зручно працювати. Закінчую третю книгу трилогії «Душа», робоча назва якої «Любов… Любов? Любов!». Під настрій почала писати щось на зразок мемуару-фікшн «Я така, яка я є» – про життя, про людей, яких я зустріла у своєму житті і які вплинули на нього. Написано детектив «Гололёд», українською «Ожеледиця». Утім, щоб запропонувати його видавництву, потрібно дописати декілька епізодів, які вже крутяться в голові певний час. Ну, і оскільки я вже двічі бабуся, а скоро стану нею втретє, то ніяк не можу обійти увагою і маленьких читачів. Почала великий проект – казки про тваринок, які живуть на Алясці, з малюнками. Ось так. Не знаю, що встигну зробити, що ні, але не можу жити без планів.
– А українською писати плануєте?
– Так, я українка. Своє майбутнє пов’язую з Україною. Звичайно буду писати українською. Але, скажу відверто, зараз важко. Мовою потрібно надихатися, пропустити через себе, поглинути у її душу й нанизати її перлини на стрічечки своїх думок… Впевнена, прийде той час. Сьогодні мені не вистачає словника. А й звідки ? Вчилася в школі російською, дома розмовляли російською, тепер 10 років пішло на вивчення англійської. Так, я обов\’язково буду писати українською, пробувати, вчитися, адже удосконаленню немає меж.
– І наостанок: Ваші враження від Форуму?
– Враження від Форуму, як і від самого Львову, найчудовіші! Україна – читаюча країна. І пишуча. Люди розумні і доброзичливі. Книжок багато. На різні смаки, для різного віку. Однією з найбільш популярних дитячих книжок на Форумі була книжка Харківського видавництва «Віват» «Як Петрик П\’яточкин слоненят рахував». Багато книжок про події, що відбувалися на Майдані. Про війну. Про Україну та її Героїв. З нетерпінням чекаю, коли буде у мене трішки більше вільного часу, щоб прочитати книгу Надії Савченко «Таке сильне ім\’я Надія».
А взагалі, мені здається, що цей форум видавців заряджає енергією і наснагою на цілий рік усіх – і видавців, і письменників, і читачів, які з нетерпінням чекають від авторів нових цікавих творів.
