Очікування «першого траншу»

Очікування «першого траншу»

Є така цікава дієта-жарт: понеділок – беремо яйце; вівторок – варимо його; середа – чистимо; четвер – їмо білок; п’ятниця – їмо жовток; субота-неділя – розвантажувальні дні. Та такий режим харчування, очевидно, приведе до неминучої кремації. Тому навіть жартома можна його переформатувати на дієту – «одне яйце в день». Я тут собі зметикувала, що двох десятків яєць має вистачити, щоб «протягнути» місяць. Найдешевші яйця нині в АТБ
(26 грн з копійками за 10 шт.), округлюю до 27, множу на 2, отримую 54 гривні. Жарти жартами, та саме стільки грошей залишилося в моєму гаманці від розрахункових коштів з останнього місця роботи. Я людина позитивна – в усьому намагаюся знайти якийсь «плюс». Але після відвідин сьогодні Центру зайнятості з «плюсів» знайшла лише цю дієту. Вочевидь, жартома я її невдовзі не сприйматиму, бо ж у моєму житті настав час експерименту «Проживи на соціальну допомогу». Поки що з дописом «за її відсутності».

Передісторія. Чудового морозного і сніжного ранку 29 грудня торік, сповнена передноворічної радості, я на 8-му ранку прийшла у Центр зайнятості «ставати» на облік. Чесно й уважно вислухавши вступну розповідь, вистоявши у черзі за талончиком, а потім – у черзі на прийом, я таки втрапила до фахівця. Ця мила дівчина зібрала з мене купу документів, підписів, тричі перепитувала фах і разів зо п’ять туди-сюди гортала сторінки моєї трудової книжки і таки знайшла мені «підходящу вакансію» за фахом. Шкода лишень, що заявлена зарплатня там була 1 378 гривень, а список обов’язків – на 4 абзаци. Зваживши на любов і повагу до себе та цю тисячу з гаком гривень, я відмовилася. В очах цієї дівчини-фахівця читалася така зневага, мовляв: «Вакансії є, а працювати не хочуть. Ледарі!». Та я не зважала, подякувала, та й пішла собі радісно готуватися до Нового року. Радісно, бо мала при собі певну суму, яка гріла душу, і наявність цієї суми не робила з мене «голодну собаку». До певного часу.
Історія. Із 5 січня 2016 року я – офіційно безробітна. І як порядна людина перебуваю на обліку в Центрі зайнятості, про що свідчить не вельми каліграфічна відмітка у моїй трудовій. Мотиви такого перебування маю різні: отримувати допомогу з безробіття, знайти цікаву вакансію (щиро вірю, що таке буває), часу від часу виходити в люди, відвідуючи «дуже корисні й потрібні» безробітній людині семінари. Активним пошуком роботи не займалася – дала собі час відпочити. Зрештою, вільна духом і поглядами людина має повне право не працювати певний час…Маючи при собі такі-сякі гроші на прожиття.
Новорічні свята добігали кінця, а мої розрахункові танули на очах. Переживала не сильно, адже цілими днями спати і читати книжки багато грошей не вимагало. Звичні витрати на квартиру і харчування і так були на чоловікові (вірю в принцип «Зарплата чоловіка – це сімейний бюджет, а зарплата дружини – це зарплата дружини»). Та все ж стурбовано, але поки без паніки я почала раз на тиждень перевіряти стан соціального рахунку на Приват24. Нічого. Нуль.

Недокульмінація. Уже й січень зібрався віддавати правління лютому, а я все ще не отримала ні копієчки. Врешті, 27 січня мені знову потрібно відвідати Центр зайнятості. Вже втретє. Хоча моя дівчина-фахівець переконувала мене, що вперше («Ви ж тільки 5-го числа отримали статус безробітного. Тож вважайте, що вперше прийшли»). Вперше – так уперше, добре.
– Підкажіть, коли вже я отримаю хоч якусь допомогу? А то й роботи немає, і виплат теж…
– Думаю, з першого лютого отримаєте право отримати виплату.
– Це як?
– От з першого лютого отримаєте право, а нарахують Вам числа так 8-го.
– Так довго… Це за місяць перебування на обліку?
– Ні-ні, це лише за період із 5-го по 27-го січня.

Трагічне усвідомлення неминучого. Тобто виходить, що понад місяць, якби я не мала розрахункових коштів і чоловіка, то мала б жити без грошей. Порахувавши приблизно, а скільки ж я отримаю допомоги (якщо це коли-небудь станеться), зрозуміла: пора шукати відповідну моїм статкам дієту, пересуватися містом пішки і відмовитися від одягу.
Ось узяла аркуш паперу, ручку й пишу план «Як «вижити» на соціальну допомогу». Якщо держава впевнена, що людина може вижити, отримуючи «фантомну» допомогу з безробіття, що ж – доведеться шукати варіанти, як це зробити…. У кого які ідеї?

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x