Подейкують, що економія – це мистецтво витрачати гроші, не отримуючи при цьому задоволення. Вважаю, економія – справді мистецтво, та воно навчає розумно розподіляти свої кошти, примушує мозок активніше працювати. Гроші ж люблять порядок, рахунок і планування. Звісно, планувати свій бюджет краще, коли маєш чіткий заробіток. Але такий шлях не для безробітного, котрий залежить від соціальних виплат і власної активності. Бо ж на державу нарікати можуть усі, а крутитися, шукати шляхи для прожиття – одиниці.
За Законом України «Про зайнятість населення», якщо страховий стаж людини становить понад 2 роки, допомога з безробіття виплачується в розмірі 55% від середнього заробітку. Рахувала я, рахувала мама, і приблизно отримали суму в 899,25 грн. Негусто. Тому найперше я визначаю для себе шляхи додаткового доходу. Це – підробітки (у народі – «шабашки») та продаж одягу. Ще одним додатковим стимулом до заробітків є стажування у різних структурах, до яких просишся на роботу.
У будь-кого можна знайти таланти, окрім основного спрямування в роботі, які можна використати як додатковий заробіток. Хтось підробляє переустановленням операційних систем та лагодженням чогось, я ж умію верстати книжки, газети і деяку поліграфічну продукцію. Тому саме версткою підзароблю собі принаймні ще 500 грн у лютому. Отож матиму приблизно 1 399. Із такою сумою вже можна протягнути, принаймні вона на 21 гривню більша, ніж прожитковий мінімум.
Щоб у наше життя прийшло щось нове (зокрема й гроші), потрібно позбутися старого. Тому одним із варіантів додаткового заробітку є продаж одягу. Можна і шафу розвантажити, й отримати якісь кошти на жіночі приємності. Тож кілька годин для дослідження шафи, ще годинку на селфі-фотосесію, 5 кліків мишкою на комп’ютері – і речі виставлено на продаж на двох-трьох відомих платформах. Справа це довготривала, особливих сподівань можна не покладати, але на перспективу – вже щось. Якась копійчина та й буде.
Кожна людина має свій ліміт витрат на місяць і обов’язкові платежі – житло, комуналка, харчування, хобі, сплата за кредитами. Навіть якщо викреслити оплату житла, то основні статті витрат жінки (косметика, харчування, проїзд та ін.) при таких незначних статках залишаються майже порожніми. Також можна забути про культурне життя, походи в кіно, нові речі й посиденьки з подругами. Але не все так погано, завжди можна щось придумати.
Отже, упаковка гречки, рису, кефір і вода на щодень, пляшка соняшникової олії – це той мінімум із харчування, що я можу собі запланувати на допомогу з безробіття. Завдяки копіткій праці влітку на городі вдома маю картоплю, моркву й цибулю, тому з голоду не помру. Трохи схудну, але не помру. От уже й перший позитив: для жінки схуднути напередодні весни – це ж немислиме щастя.
Залишилося тільки дочекатися допомоги. Планую далі вже соціальне життя, бо ж навіть безробітний має бути активним і не зупинятися у розвитку особистості!
Анна Крутіхіна
