«Життя, Славка, така штука: або ти жертвуєш собою, або іншими…»

Існує дуже тонка межа. Між світом живих і мертвих. Між світом тонким і нашим. Між світом інших істот і людьми. Вона існує, хоч ми можемо її і не бачити.

Існує межа між відносинами батьків і дітей. Ще тоншою є межа між матір‘ю і хворою дитиною. І ця межа фактично розмивається, коли мова йде про відносини з собою і внутрішнім світом своїх же прабатьків, що знову ж таки живуть за межею адекватного розуміння усередині нас самих.

Межі існують завжди. Чи їм підкорятися – вирішувати людині, або іншій людині, яка може теж вирішити, що вона має право переступити межу життя іншої, або вищим силам, покора яким чи страх перед якими пульсує в жилах.

На межі між будь-чим завжди стоїть вона. Брама. Атрибут, що розділяє на два. Портал, пройшовши який ти можеш пізнати спокій або ж навпаки – зруйнувати кордони між явним і потаємним. Брама – це хвилинна зупинка перед стрибком у невідомість. Це та лінія, обабіч якої і знаходяться межі. Брама – це момент неповернення, відлік до справжньої свободи.

«Брама» – фільм, що теж ділить на два. Ти до перегляду фільму і ти після кіносеансу. «Брама» – кіно, що здатне або зруйнувати межі між тобою і історією твоєї країни, горя, якого вона зазнала через бездіяльність, або звести ще більші.

Ви побачите людей, що живуть за межею: інстинкту самозбереження, радіації, людського розуміння і співчуття, магічного й сучасного. Власне, вони живуть у стрічці за межею власних доль і відносин із новим поколінням людей, бо «ваші душі – надто скалічені»…

«Від біди не ховаться, з нею жить навчиться треба», – говорить бабця Пріся, що голими руками може відібрати життя 12 німців і відчайдушно боротися за життя своїх дітей, бо «бездіяльність – то найбільший у світі гріх!».

І ви побачите її – біду. Вона прийде раптово, вогняними кроками руйнуючи життя, русалкою неземної краси затягне у пута смерті, жорстко і несправедливо забере за межу і таки змусить прийти крізь Браму. Ви це маєте побачити. Бо це наше українське кіно, це те, про що досить мовчати і те, що потрібно пропустити через себе, аби розширити ту межу, що відділяє нас від тих, кого торкнулася Чорнобильська й загальнолюдська біда!

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x