3 березня 1875 року у Монреалі на критій ковзанці «Вікторія» відбувся матч між командами, які складалися з членів Клубу катання на ковзанах «Вікторія» та студентів університету МакГілл. У цій грі вперше замість м’яча було використано круглий шматок дерева, який пізніше стали називати шайбою. У командах на майданчику було по 9 гравців (сьогодні – по п’ять), на ковзанці не було бортів й багато у чому іншому цей матч відрізнявся від сучасного хокею. Але тривалість цієї гри складала 60 хвилин, у кожній команді був воротар, а перебіг гри контролював суддя. Тому цей матч визнається першим у історії хокею з шайбою.
1877 року студенти університету МакГілла сформували перші сім хокейних правил. Того ж року у Монреалі було засновано перший хокейний клуб – University Hockey Club. Отже, батьківщиною хокею з шайбою вважається Канада.
На початку ХХ століття канадським хокеєм зацікавилися у Західній Європі. Звідси він потрапив і в Україну.
1905 року у Львові під час зимового свята було вирішено провести показовий хокейний матч. Він відбувся не за усіма правилами, якими користувалися у Канаді, але вважається, що це був перший хокейний матч на території України.
1910 року один з засновників товариства «Пласт» і великий подвижник ігрових видів спорту на Галичині Іван Боберський переклав на українську мову канадські правила хокею. Вони були надруковані у редагованому ним часописі «Вісті Запорожжа». З його легкої руки до Другої Світової війни хокей тут називали «гаківка». Це слово він створив за співзвучністю з оригінальною вимовою слова hockey («га́кі») і подальшою контамінацією з «гак».
1912 року при львівському спортивному товаристві «Україна» запрацювала секція хокею. У міжвоєнний період команда «Україна» досить успішно виступала у Польській хокейній лізі. Примітно, що чемпіонами Ліги у цей час була інша львівська команда, але польська – Pogon Lwów. 1939 року, коли Західну Україну окупували радянські війська, товариство «Україна» ліквідували, як «буржуазно-націоналістичну» організацію. Хокейна команда відновилася ненадовго під час німецької окупації в 1941 році. У 1942 році львівська «Україна» виграла два міжнародні турніри, обігравши німецькі, чеські та польські команди.
У 1929 році у Чернівцях, які тоді належали Румунії, утворилася хокейна команда «Довбуш». Вона досить достойно грала проти румунських команд. У червні 1940-го радянські війська зайняли Буковину. Вже взимку після кількох перемог «Довбуша» над червоноармійцями, спортсменів проголосили «націоналістичною буржуазією». Рятуючись від арештів, більшість із них емігрували. Хокейна команда припинила своє існування.
До закінчення Другої Світової війни канадський хокей був практично невідомий у підросійській, а потім радянській Україні. Як, до речі, в усій Російській імперії, а згодом СРСР. Тут не існувало хокейних клубів і він розвивався лише як забавка у зимовий період. Історія російського, а відтак і українського радянського хокею, починається лише з 1946 року. Але жодна команда Західної України участі у першості Радянського Союзу з хокею не брала.
