Вона відчувала себе Богинею. Не встигла відкрити очі – квіти, не встигла маніжно потягнутись – запашна кава. Не встигла про тягнути руку – поцілунок. Сонечко через мережеву тюль пестило Її обличчя, розгладжуючи кожну зморшечку. Галасливий хор хлопчиків – горобчиків дзвінко виводив оду в Її честь. Котик мурликав про щось таємниче і казкове, ніжно торкаючись руки. Тиша огортала і заколисувала. Тепло, якесь незвичайне хвилювання проносилось по Її тілу. Усе говорило про те, що Вона – Богиня. І від цього почуття хотілося співають, реготать, підстрибувать, робить щось дивне, неординарні навіть дивакувате. Бо Їй можна, бо Їй дозволяється, бо Їй це по статусу, бо Вона – Богиня, бо Вона – Жінка. Зі святом!