Ірина Семенова-Коваль: «Хочеться, щоб ми частіше бачилися з рідними»

Ірина Семенова-Коваль: «Хочеться, щоб ми частіше бачилися з рідними»

На порозі – новий 2021 рік. Чим же запам’ятався непростий 2020-й і які сподівання покладаємо на найближчий час? «Нова Доба» розпочинає передсвятковий проєкт, аби підбити підсумки року разом із відомими черкасцями.

Ірина Семенова-Коваль, приватний підприємець, прессекретар групи компаній “Дельта Вілмар Україна” – про переїзд до міста Южне, зміну роботи та омріяний велосипед.

 

‒ Назвіть три головні події 2020 року.

− Переїзд до міста Южного та робота прессекретаркою міського голови. За рік вдалося з нуля створити і розкрутити сторінку так, що вона стала впливовим медіа, на яке посилалися не лише місцеві, а й всеукраїнські ЗМІ. Окрім того, під час виборів отримала досвід ведення дистанційної інформаційної кампанії для іншого міського голови. Теж вийшло все дуже успішно. Рік прожила біля моря. Це ні з чим непорівнюваний досвід, коли можеш зустрічати світанки і заходи сонця на морському узбережжі, і все, що для цього треба − одягти кросівки або шльопки і перейти через дорогу. Загалом, за рік життя в чужому місті стала сильнішою і самостійнішою, таке відчуття, що вже нічого не страшно. Кінець року ознаменувався зміною роботи − тепер я вперше працюю з великим бізнесом і вперше − у харчовій сфері.

 

 

‒ Які найпозитивніші спогади цього року?

− Поїздка в Португалію ще до того, як усіх закрили. Із подругою Вікторією Талашкевич ми тиждень протусили в Лісабоні, а також з’їздили в сусідній, курортний Кашкай. Я вперше побачила океан і мандарини на деревах у січні. Дуже вразило поєднання європейської культури і східних елементів в архітектурі та яскравість Лісабона. Попри те, що я була в Португалії в січні і погода була доволі похмура, око постійно чіплялось за яскраві, різнокольорові дахи, азулежу на стінах, розписи всередині кафешок. Постійно думала про те, ну чого ж у нас все таке сіре? Також позитивом запам’яталось майже тижневе святкування Дня народження і зустрічі з друзями та рідними, які приїжджали в гості. А ще, моя чудова подруга Таня Шевченко переїхала в Южне. Це теж одна з найяскравіших приємностей року.

 

 

‒ Що було найнеприємнішим у році, що минає?

− Відчуття самотності, що інколи накриває, неможливість провести Великдень з рідними, спілкування з більшістю друзів-колег лише в онлайн-режимі. У кінці квітня перехворіла ангіною. Не смертельно, але доволі неприємно.

 

 

‒ Щоб ви хотіли побажати друзям, рідним та колегам на Новий рік?

− Щоб ми частіше бачились. Зараз якраз здійснюю «турне» по друзях-знайомих у Кропивницькому і Черкасах (потяг Черкаси-Одеса відмінили, тепер до батьків у Шполу добираюсь «манівцями»), розумію, як скучила за обіймами і звичайним людським теплом.

 

 

‒ Чи загадуєте ви бажання в новорічну ніч і чи здійснювались вони?

− Довго-довго в дитинстві загадувала велосипед. На 14 років батьки його подарували. А тоді, цього року, я вперше подарувала собі власний. Оскільки Южне дуже маленьке місто, то це покупка, яка, одна з небагатьох, куплена суто для задоволення.

 

 

‒ Який найбільш пам’ятний подарунок ви отримували чи хотіли б отримати?

− Цього року несподівано надарували різних приємних дрібничок, хоч до Нового року ще кілька днів. І святий Миколай несподівано постарався. Дарували солодощі, квіти, магніти і кількаметрову пухнасту ялинку (була така висока, що з одеського Привозу дарувальник віз тролейбусом, бо не влазила в жоден інший транспорт), ще й ніс на 5-й поверх, бо ліфт зламався. А ще − їхала в гості до друга, а потрапила на вечірку у стилі 20-х і навіть образ встигла «нахімічити».

 

Стосовно того, що б хотіла − це власний дім і відчуття дому. Щоб воно жило всередині, де б мене не носило.

 

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x