В Україні не знайдеться людини, яка не знала б про козаків. Козак у нашій культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї всього нашого народу.
Історія українського козацтва – це одна з найвеличніших сторінок життя нашого народу. Рятуючись від постійних нападів сусідів та набігів кочовиків, чоловіки гуртувалися для захисту своїх земель. На цьому тлі виникло козацтво, утворилася Запорізька Січ, а згодом івласна держава – Гетьманщина.
У найтяжчі часи іноземного поневолення козацтво виступало справжнім захисником рідного терену й оборонцем державницьких традицій України. Саме перший потужний спалах відродження нашої державності припав на Козацьку добу. На початку 17-го століття козаки наводили страху на сусідів, успішно громили турків-татарів на морі й повстали проти поляків, вимагаючи незалежності.
Пропонуємо підбірку віршів про козаків, які стануть в нагоді не тільки дітям, а й всім дорослим.
***
КОЗАЦЬКА МИРИЛКА
Я козак і ти козак,
Я вояк і ти вояк,
Щоб в бою стояти мужньо
Ми повинні бути дружні.
Ми хоробрі вояки –
Побратими-козаки.
Я. Яковенко
***
ГЕЙ, КОЗАЧЕ – КОЗАЧЕНЬКО
Гей, козаче – козаченько,
Тай хоробре серденько,
Ой, міцні в нього руки –
Ворогам для науки!
Як козак засміється –
Ворог з остраху трясеться,
Як козак заспіває –
Вороги чимдуж тікають!
Як козак затанцює –
Увесь світ його чує,
Зелен-дубе розвивайся,
Гей душа, розкриляйся!
А душі тільки й треба –
Степ широкий та небо,
Під сідлом коник чалий,
Побратим не лукавий.
Гей, гуляти-воювати
Знов поїдемо брате,
Не топтали щоб чужинці
Наші землі українські!
Там чи смерть, чи життя –
Нам не буде забуття!
Якщо голови складемо –
У піснях доживемо!
М. Пригара
***
ОЙ ПОВІЙТЕ, ВІТРИ НИЗОВІЇ
Ой повійте, вітри низовії,
Угамуйте в морі чорториї!
Степовії вітри та дніпрові,
Поможіть доплисти козакові!
Ще ж він, молод, в світі не нажився,
Ще братів залишив у неволі!
Сивий місяць з-поміж хмар пробився,
Ходять хвилі, наче вівці в полі.
Йдуть і йдуть отари звідусюди:
Ані ліку в морі їм, ні впину.
Козакові забивають груди,
Підкидають в морі, мов билину.
Він уже насилу воду горне,
Кожну мить чека собі загину.
Коли бачить — щось навпроти чорне:
То принесло море деревину.
Ухопивсь — полегшало на серці,
А ще смерть стоїть перед очима.
На одчай козак із морем б’ється,
Спомина свойого побратима.
М. Пригара
***
Непереможні козаки
Вам лине слава крізь віки,
Вам дякуєм за Україну.
Не дали впасти на коліна!
Наталія Кіщук
***
***
Вагу козацька віра має,
Не продаючись з молотка.
На бій за правду надихає
І юнака, і старика.
Її хранить козацьке серце.
Храм духу маючи в собі.
Вона –до Царства Бога дверці,
Порадниця в гіркій журбі.
Без віри вмерла б Україна,
Погас би в душах Світла сад.
А з нею і лиха година
Отримує духовний лад.
***
Росте в лузі калинонька,
Що садила дівчинонька,
Що садила та співала,
Козака із бою ждала.
***
Козацтво – слава України
За честь і гідність України,
За волю, правду і добро
Вони боролись щохвилини,
Їх кров лилася як вино!
Всіх ворогів вони долали,
Всі землі наші зберегли,
Завжди від лиха захищали
І гордо прапор наш несли!
Сини Твоєї Батьківщини,
В них сила духу непоборна!
Козацтво – слава України,
Це гордість наша всенародна.
***
***
ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися
Та за свого миленького
Богу помолися.
Стоїть місяць над горою,
Та сонця немає,
Мати сина в доріженьку
Сльозно проводжає.
— Прощай, милий мій синочку,
Та не забувайся,
За чотири неділеньки
Додому вертайся!
— Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнувся.
Ой Бог знає, коли вернусь,
У яку годину.
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину.
Прийми ж її, матусеньку,
Бо все в божій волі,
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу у полі!
— Яка ж бо то, мій синочку,
Година настала,
Щоб чужая дитиночка
За рідную стала?
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі…
Маруся Чурай
***
Козацька пісня в серці лине,
Хоч вже давно пройшли віки,
Ви зберегли нам Україну,
Навіки славні козаки!
***
НА ВАРТІ НАЦІЇ
Козаче, воїне величний,
Прославлений ти у віках!
У куряві, в гарячих битвах
Ти торував свободі шлях.
Бурлив Дніпро, іржали коні,
Степи виднілись в близині.
З османським Кримом в прикордонні
Могутні козаки жили.
Були відважні і сміливі,
Відстоювали наш нарід,
Щоб зазіхнути окупанти
На Січ козацьку не змогли.
Віками боремось за Волю,
Низький доземний вам уклін,
Славетнії козацькі вої,
Що українство зберегли.
Не дали розтоптати парость,
Корінням дали прорости
Могутній нації незламній
На Богом даній нам землі!
Ігор Козак
***
ОТАМАН КОШОВИЙ
Попереду всього війська
Виступає отаман.
Чи далеко бій, чи близько,
В ньому він найстарший пан.
Він суддя всім і товариш,
Батьком козаки зовуть.
Кошових багато знаєм,
Що дали в майбутнє путь
Волелюбній Україні –
Нашій рідній Батьківщині.
***
Запорізький козак
Що би хто не звелів,
що би хто не казав,
я сьогодні таки
запорізький козак.
Хоч не сіється вус,
Хоч на зріст я малий –
українські шляхи
в Січ мене завели.
В мене коник баский,
в мене шабля – лиха.
Ворог схоче прийти –
бережеться нехай!
В мене спис – до зорі,
В мене пісня дзвінка.
Я із славних отих
кошового Сірка.
Що для мене орда?
Що для мене москаль?
Од козацьких атак
хто, скажіть, не тікав?
У вогні не горів,
у воді не тонув,
Я здолав у борні
смерть свою не одну.
Сивий степ – з-під копит,
а з-під весел – моря.
Над моїм знаменом –
Мономаха зоря.
В когось є далина
і своя сторона,
а для мене лишень
Україна одна.
Йосип Струцюк
***
Рідна наша Україно,
Не дам впасти на коліна,
Захищу від злих атак,
Недарма ж бо я козак.
***
***
Знає кожен, знає всяк,
Хто з оселедцем – той козак,
Але ж не в оселедці річ,
Козак це той, хто любить Січ!
***
Ми неньку нашу, Україну
Обережем від всяких бід.
Ми, козаки, одна родина,
Міцний і славний весь наш рід.
Джерело: сайт amazingukraine.pro
