24 лютого перевернуло життя українців і всього цивілізованого світу. Мої душа і мозок спочатку відмовлялися прийняти дійсність. Як і більшість співвітчизників, я звикала до нової реальності поетапно. Виявляється, можна адаптуватися навіть до життя з усвідомленням безперервної небезпеки.
Через деякий час до нашого міста почали прибувати численні сім’ї вимушених переселенців з особливо небезпечних областей країни. Я ще ніколи не стикалася з таким непомірним людським болем. І від почутого в новинах, і від спілкування з людьми, які пережили справжнє жахіття, серце кралося. Як дитяча письменниця, я відчула потребу зустрічатися з дітьми-переселенцями: спілкуватися, проводити заняття з авторської казкотерапії, втішати, дарувати хоча б трохи розради й надії. Завдяки підтримці друзів, в тому числі Ротарі-клубу «Черкаси-центр», я мала змогу не тільки розповідати слухачам цікаві казкові історії, а й дарувати смаколики та свої книги.
Творчі зустрічі відбувалися одна за одною і виявилися вельми на часі. І дотепер я часто зустрічаюсь із сім’ями вимушених переселенців, беру участь в різних благодійних проєктах. Психологічна підтримка як дітей, так і дорослих у воєнні часи дуже важлива. Різноманітні види творчості та мистецтва, зокрема занурення в добру казку, допомагають вийти зі стану відчаю і соціальної розгубленості.
Коли сотні тисяч вимушених переселенців із України опинились в європейських країнах, у моїх шановних друзів із Польщі виникла ідея проєкту психологічної підтримки українських родин. Отже, члени Товариства Підтримки Регіонального Розвитку «Разом для Регіону», що діє у Карконоському повіті − на чолі з директором товариства паном Збігневом Якелем, за підтримки карконоського старости пана Кшиштофа Вишневського й інших представників повітової адміністрації, спонсорів та місцевих діячів культури та мистецтва − вирішили надрукувати мою казку про конячку Камелію та зоряних дітей, причому одночасно двома мовами, українською та польською. Як зазначив пан Збігнев Якель: «Ми хотіли, щоб наш подарунок для українських дітей був також подарунком для дітей польських. Щоб він сприяв міцній дружбі і надихав на здійснення мрій, приносив радість і усмішку». Наразі перший тираж (п’ятсот книг) активно розповсюджують різними містами Польщі, по бібліотеках, школах, центрах для вимушено переміщених осіб.
Саме казка про Камелію була вибрана не випадково. Цікаво те, що у головної героїні є прототип: перша в незалежній Україні конячка-іпотерапевт. Історія реальної Камелії свого часу надихнула мене на створення цієї особливої терапевтичної казки. Чарівні пригоди Камелії та двох дітей із особливостями розвитку спонукають читачів долати власні страхи і невпевненість, сміливо йти за своєю мрією, не звертаючи уваги на скептичну і образливу протидію, любити рідну землю, дарувати добро іншим. Одна з важливих думок, яка звучить в казці: «Коли ми говоримо мовою любові, то розуміємо одне одного без слів». І ця думка, й інші важливі посили гармонійно вплітаються в сюжет, оскільки серед головних героїв − діти, які, на жаль, не мають змоги вільно спілкуватись зі своїм оточенням.
Казка про Камелію − не просто фентезі, а філософія життя. Внутрішнє благородство, самопожертва, відважність моїх персонажів вступають у протистояння з підступною злобою темних сил. Таких як космічні пірати Тік і Муля, які мріють загарбати й спустошити всю планету, таких як слуги чаклуна Бунгара, які разом зі своїм господарем намагаються занурити Всесвіт у темряву відчаю і болі. Мимоволі виникає думка: «У цій казці − все як в нашому реальному житті…»
У вересні цього року я була запрошена в польське місто Єленя-Гура на урочисту презентацію першої частини казки − книги-білінгви «Прекрасна мрія Камелії». Адже казка чимала, і члени Товариства «Разом для Регіону» мають намір видати серію з трьох книг, з чудовими ілюстраціями черкаської художниці Ірини Жучок. До слова, над макетом другої частини − «Таємниця Темного лісу» − ми вже почали працювати.
На презентації зокрема були присутні учні початкової школи №7 ім. Адама Міцкевича в Єленя-Гурі, серед яких було чимало дітей із України. Ця зустріч залишила в душі тепло й велику вдячність: і всім дорогим друзям, завдяки яким здійснюється цей україно-польський книжковий проєкт, і польському народові, який в наші скорбні часи надав безпрецедентну допомогу, і нашим мужнім українцям, які де б зараз не перебували, докладають неймовірних зусиль задля скорішої Перемоги.
Загалом моя подорож Польщею тривала два тижні. Окрім Єленя-Гури я відвідала Краків, Варшаву, Мінськ-Мазовецький. У кожному з цих міст відбувалися творчі зустрічі. Зокрема брала участь у мітингах із засудженням збройної російської агресії проти України, виступала на відкритті муралу, присвяченого україно-польській дружбі, а на презентації книги про Камелію навіть співала польською мовою, вперше в житті.
Але найголовніше враження − це очі моїх дорогих співвітчизників. При згадуванні про рідних, які залишилися вдома, з цих очей ллються сльози… І одразу ж − усмішки, віра, завзяття, бо ми не з тих, кого можна зламати. Ми, українці, наразі маємо найголовнішу незламну мрію − про Перемогу над підступним ворогом. І немає сумнівів, що незабаром побачимо її здійснення.
