Є факти суспільно відомі, а є факти які ретельно приховуються, а інформаційні хвости від них підчищаються. І ми це правило доведемо на прикладі політичної та комерційної біографії Віталія Войцехівського – нині депутата Верховної Ради України ІХ скликання, а раніше міського голови Золотоноші 2 скликань.
Отже, що відомо широкому загалу та на що є підтвердження у відкритому доступі про карʼєру та досягнення Віталія Войцехівського.
Факт №1. Політична «всеядність». У публічному доступі є інформація, що політичну карʼєру пан Войцехівський розпочинав із керівництва Партією регіонів у своєму районі. Потім було членство у Блоці Петра Порошенка «Європейська солідарність», а вже потім – політична партія «Слуга народу». І це досить цікавий та несподіваний факт, оскільки команда В.Зеленського дуже ретельно ставилась до політичного фідбеку своїх потенційних членів. У звʼязку з цим варто згадати відмову у включенні до партійних списків Сергія Лещенка, у якого в кишені вже був партійний квиток «Європейської солідарності».
Факт №2. Прихід у політику на сивушних маслах. В. Войцехівський як один із ключових чиновників державного підприємства «Златогор» відіграв вирішальну роль у його подальшій приватизації. Мовою фактів це виглядає так. Із 1991 року Віталій Войцехівський працює на державному Золотоніському лікеро-горілчаному заводі «Златогор». Пройшов шлях від бухгалтера, керівника підрозділу, до головного бухгалтера, фінансового директора та генерального директора. А потім він перетворився на консультанта звичайної одноіменної ТОВки. Так підприємство із державної власності перекочувало до приватної кишені «Петрус Алко» та Людмили Русаліної. І вже з цієї посади консультанта Віталій Войцехівський переміщається в кабінет міського голови Золотоноші.
Факт №3. Любов до складних рейдерських схем. Окрім уже відомої і досить простої на той час схеми виведення державної власності через підставну приватизацію лікеро-горілчаного заводу «Златогор», Віталій Войцехівський відзначився ще в декількох дуже сумнівних рейдерських «мутках». Найвідоміший приклад це, звісно, ситуація із Красногірським олійним заводом. Там була дуже складна багатоходівка, під час якої тіньові партнери Войцехівського створюють реальні проблеми публічним партнерам Войцехівського. А згодом на сцену виходить сам Войцехівський і, що зветься, «обілєчіваєт» наївних підприємців. Спрощено схема виглядає також не дуже складно: створив проблему, вирішив проблему. Але ритуальна ця оборудка була обставлена настільки тонко, що власники Красногірського олійного досі впевнені, що Войцехівський врятував їх бізнес. У паблік вийшли докази й інших рейдерських схем за авторством Войцехівського. Наприклад, ситуація довкола Іркліївського риборозплідника. У розпал прямої агресії ворога, Войцехівський під шумок спробував здійснити кадровий переворот, призначивши контрольованого ним директора (до речі, депутата міської ради Золотоноші). Слава Богу, схема зірвалась. Вчасно відреагували компетентні органи.
Дуже показовою є ситуація із Золотоніським водоканалом. Це як курка, яка несе золоті яйця. Кошторисна документація на реконструкцію водоканалу змінювалась декілька разів. Звісно в сторону збільшення. Спочатку за часів мера Войцехівського, а потім за часів нардепа Войцехівського. Правоохоронці активно працювали з цією темою, але поки що публічних результатів, окрім журналістських розслідувань, ми не бачили.
Це все, що стосується публічно відомої біографії «барона Золотоноші». Але є ще чимало дуже показових фактів, які поки що відпрацюються на закритих рівнях. Але, судячи з усього, найближчим часом вони також отримають публічний розголос. Ми спробуємо анонсувати деякі з них. І почнемо із Золотоніської меблевої фабрики та ТОВ «Еконія».
Почнемо з того, що ситуація з рейдерством КПП «Золотоніська меблева фабрика» почалася дуже давно й не закінчилась досі. Ця історія має відверто детективні ознаки. Тут тобі й підробка документів, і викрадення людини, і незаконне її утримання, і переоформлення майнових прав у чорного нотаріуса. Усе як у серіалах 90-х про криміналітет, цеховиків і паяльники.
А тепер факти. 2007 рік – ухвала господарського суду Черкаської області щодо відсторонення Курілова Р. М. із посади голови правління КПП «Золотоніська меблева фабрика». Призначення в. о. Білеру О. В. Потім традиційна змова, обовʼязково із чинним на той момент впливовим правоохоронцем (прокурор Черкаської області Лісовий М. Л.). Усі тонкощі схеми ми упустимо. Скажемо лише, що підприємство було доведено до штучного банкрутства. І за копійки було «віджате» (інакше це не назвеш) групою, що стоїть за ТОВ ПІІ «Еконія» та ТОВ «Малятко». Офіційною власницею цих кампанія є Варагаш Ірина Юріївна. Проте на думку розслідувачів, у пані Варагаш є й неофіційні партнери. І це не тільки її чоловік Олексій Денисенко, але й окремі представники команди Віталія Войцехівського.
До речі, увесь цей час переоформлення майнового комплексу КПП «Золотоніська меблева фабрика» її справжній керівник Курілов Р. М. був викрадений «невідомими» та незаконно позбавлений свободи (із 2012 по 2016 роки). https://lenta.ua/politsiya-ukrayini-vidnovila-spravedlivist-reyderi-4-roki-trimali-pidpriemtsya-v-poloni-59024
А тепер давайте розберемо ж безпосередню роль В. Войцехівського у всій цій оборудці довкола КПП «Золотоніська меблева фабрика» та при чому тут дитяче харчування і вода «Малятко».
Перше, команда міського голови Войцехівського просто легітимізувала саму оборудку і допомагала Варагаш у різного роду схемах юридичного захисту. Наприклад, вони спільно змінили юридичну адресу підприємства, що давало формальні підстави для нівелювання низки процесуальних дій.
Друге, міська влада Золотоноші відверто «закривала очі» на заниження фінансових показників діяльності підприємства, а, отже, і зменшення податкових відрахувань.
Третє, у ході передачі майнового комплексу КПП «Золотоніська меблева фабрика», міська влада фактично організувала доступ ПП «Еконія» до джерел водних ресурсів. Це стосується як окремих свердловин, так і потужностей міського водоканалу.
А далі справа техніки. І треба віддати належне винахідливості підприємців: не маючи дозволів на технічну переробку води, ПП «Еконія» здійснювала забір води із Золотоніського водоканалу, бутилювала її, брендувало ТМ «Малятко» і продавало наївним споживачам. По суті, це вода з-під крану, що продавалась за ціною гірської талої.
Четверте, і це найцікавіше. Для того, щоби якість води відверто не шкодила здоровʼю дітей, потрібно було забезпечити певну якість її первинної переробки. Для цього й була вся та діч із потрійним збільшенням видатків на модернізацію потужностей водоканалу.
І що виходить? Міський голова Войцехівський легітимізує рейдерство КПП «Золотоніська меблева фабрика». Міська влада Золотоноші закриває очі на податкові зловживання. Підприємцям надають доступ до незаконного забору води. Войцехівський, спочатку як мер, потім як нардеп, залучає державні інвестиції у модернізацію потужностей, якими користується приватне підприємство.
І скажіть, що тема не геніальна?!
Мало хто готовий давати свідчення. Тим більше публічно. Але вони все ж таки є.
Ось, що говорить Олена Овчаренко, дружина Анатолія Тітова – власника КПП «Золотоніська меблева фабрика». «Мій чоловік та я були пайовиками колективного промислового підприємства “Золотоніська меблева фабрика”. До числа співвласників колективного підприємства входило понад сотня осіб із колишніх та чинних працівників меблевої фабрики. Було завезено сучасне обладнання, деревообробні станки, укладені контракти на поставку меблів за кордон. Але за сприяння чинної міської влади та обласної прокуратури цілісний майновий комплекс Золотоніської меблевої фабрики було захоплено в рейдерський спосіб зловмисниками із ПІІ «Еконія», за допомогою надуманої схеми фіктивного банкрутства. Зловмисниками було викрадено директора колективного підприємства Р. Курілова та протягом декількох років переховували останнього на території одного із дачних кооперативів під Києвом. Слідство щодо цього триває багато років, але йому чинять перешкоди з боку «патронів» «Еконії» у Верховній Раді, одним із яких є Віталій Войцехівський. Саме він під час перебування на посаді міського голови Золотоноші в усьому «кришував» у незаконній діяльності ПІІ «Еконія». Віддавав незаконні вказівки щодо зміни адреси цього підприємства на юридичну адресу Золотоніської меблевої фабрики, сприяв у ліквідації колективного підприємства місцевими податківцями (за надуманими підставами). При цьому місцева влада «закривала очі» на незаконне видобування ділками із ПІІ «Еконія» тисяч декалітрів питної води із несанкціонованих врізок у міський водогін та артезіанських сверловин. Усі слідчі дії щодо «Еконії» торпедуються з боку народного депутата В. Войцехівського».
На думку окремих депутатів місцевої ради, існують припущення, що окремі члени команди Войцехівського мають задокументовану частку в бізнес-структурах, близьких до ТОВ ПІІ «Еконія». По суті йдеться про корупційні схеми за опосередкованою участю самого Войцехівського. У реєстрі якихось кампаній можуть фігурувати бомжі та випадкові люди, але реальним бенефіціаром усіх цих оборудок є сам Войцехівський.
І останнє, не менш важливе. Питання якості питної води, чиє цільове призначення – дитяче харчування. На думку фахівців, частина води, яка розливається у пляшки взагалі не проходить моніторингу якості. Фахівці водоканалу добре обізнані, що частина води, що використовується ПП «Еконія» попросту не моніториться на якість. І її забір здійснюється із різних джерел. Частина − зі свердловин, частина − із міської системи. Будь-хто в такі ситуації розуміє, що якість води не може бути стабільною, а головне безпечною.
Висновків робити не будемо. Ще рано. Це лише один із чисельних епізодів. Але що кидається в очі? Пан Войцехівський вміє і любить працювати з жінками-підприємницями. Спочатку з пані Русаліною в «Златогорі», потім із пані Варагаш із «Еконії», не забуваємо й про пані Полозову з Красногірського олійного. Треба віддати належне таким здібностям політика.
Риємо далі.
Дмитро Корнієнко, «Суспільна правда», проєкт журналістських та громадських розслідувань
