Як приготувати смачну їжу в диких умовах? Чи переночувати в мороз на холодній землі? Де шукати і як знезаразити воду з гірських річок? Ці та інші секрети виживання у природі розповіла «Новій Добі» черкаська журналістка Ірина Гилюк, яка протягом трьох років займається гірським пішим туризмом із елементами альпінізму та відвідала вже 27 країн світу.

– Я нещодавно повернулася із Арарату, і вже знаю, куди йтиму далі, – каже пані Ірина. – Гірський туризм дуже захоплює. Ним можуть займатися абсолютно всі. Для цього не потрібні неймовірні фізичні дані або багато фінансів. Але які залишаються враження… Там ви належите самі собі, поринаєте у інший світ, зрештою починаєте розуміти з чого власне все починалося: із того, що людина вчилася виживати в природних умовах. Я достатньо романтична людина, люблю світанки у горах і заходи сонця. Завжди звертаю увагу на природу, що мене оточує. Наприклад, на Тянь-Шань багато бабаків. А оскільки я журналістка, вже підсвідомо занотовую все, що бачу. А ще в горах можна спостерігати, як народжуються річки… Вдень стоїш біля льодовика і бачиш як струмочки зливаються, і у підніжжя потужна гірська річка набирає силу і живить якесь поселення біля гірського хребта.

Зазвичай гірські туристи об’єднуються у групи й пересуваються гірською місцевістю, при цьому долають перевали, сходять на вершини та інше. Дорогою трапляються різні перешкоди у вигляді тріщин, вертикальних скель і для подолання цих перешкод вже застосовують техніку альпінізму. Альпіністи ж в основному «працюють» із вертикалю. Проте й пішим гірським туристам без цих навичок не обійтися. Буває, язик сніжного льодовика обривається, падає і там утворюється тріщина. Тоді треба вдягати спеціальне спорядження – льодоруби, кішки тощо. Кожному походу присвоюють певну категорію залежно від тривалості, складності маршруту та перепонів. Ірина вже ходила у похід другої категорії складності.

– Головне – психологічна сумісність учасників групи. Це з’ясовують під час тренувань. Як я переконалася на власному досвіді, особливих фізичних даних у мене немає, але є воля, бажання і спортивна злість, – говорить Ірина Гилюк. – Є таке поняття як гірська хвороба, коли на висоті у людини можуть виникнути сильні головні болі, нудота, кволість, бракує кисню в організмі. Я люблю проходити акліматизацію у русі, хоча є туристи, які роблять зупинки і перепочивають. Тому дуже важливо призвичаїти свій організм до кардіонавантажень, щоб серце спокійно реагувало на перепади висоти.

Ірина Гилюк зауважує, що гори не можна недооцінювати. Адже часто здається, що вони вже так близько, такої правильної форми та інше. Проте не завжди гора «пускає» із першої спроби.

– На Арарат ми з першого разу не зійшли. Виходили вночі, о пів на другу ночі (у цей час льодовик ще замерзлий і безпечніший). Сходження мало бути з нашого табору до верхівки Арарату і мало тривати 4 години. Ми піднялися на висоту 4 950 метрів, разом з нами була група з Києва і чотири людини з Румунії. Вітер був такої сили, що нас просто зносило. Гід наказав спускатися донизу, – розповідає туристка. – На другий день піднялися не всі, адже гірська хвороба зробила свою справу. Мені пощастило, я почувалася абсолютно нормально. Там на вершині спостерігали затемнення місяця у всій його красі. На сьогодні Арарат моя найвища гора – 5 137 метрів над рівнем моря. До цього піднімалася на Лайлу Сванетії і Тянь-Шань – там не було високих вершин, але траплялися технічно складні перевали, де доводилося застосовувати вміння альпініста. До речі, Карпати по-своєму складні. Наприклад, кліматичними умовами: безкінечні дощі та висока вологість. Це доволі важка ділянка.

Гірським туризмом пані Ірина себе не обмежує. Журналістка також обожнює велосипедний спорт, мала досвід занурення із аквалангом та стрибала з парашутом. До речі, група яка йшла на Арарат брала участь у 30-му ювілейному запливі через Босфор. У ньому взяли участь 2 400 осіб із 55-ти країн. Чоловік Ірини брав участь у запливі. Перед цим він готувався близько чотирьох місяців.

Лайфхаки для виживання у горах від Ірини Гилюк

Озброїти себе знаннями й інформацією
У останньому й попередніх походах я виконувала функцію завгоспу. Тобто, я складала меню. Воно має бути не таким, як ми звикли харчуватися щодня. Адже на висоті у людей внаслідок гірської хвороби може погіршуватися апетит, також наш організм на висоті не всі продукти засвоює належним чином. Тому перше – це знання. Коли ти йдеш в гори, ти обов’язково маєш розуміти, які труднощі тебе спіткають. Наприклад, у горах часто доводиться спати на камінні. Гірські туристи вміють навіть правильно викладати каміння, щоб було зручно лежати на ньому.

Психологічна готовність
Ти маєш розуміти, що легко не буде не лише тобі, а й усій групі. Тому, поводьтеся гідно. Почуття гумору, адекватна реакція на труднощі – те, що вітається. А коли вже спускаєшся із гір всі проблеми, які залишив вдома, вже не здаються такими складними.

Фізична підготовка
Не потрібно нею нехтувати, адже група тебе постійно чекатиме, а ти затримуватимеш групу. Я сходила на Арарат і у мене немає кріпатури в м’язах. Це означає, що готувалася я правильно. Готуватися необхідно, насамперед, для того, щоб легше перенести всі випробування на горі: висота, пригрів, крижаний вітер, особливо, коли дує через льодовик.

У гори треба йти з бажанням пройти свого роду катарсис
Без думок про роботу чи якісь свої проблеми. Голову потрібно вивільнити! Отримати задоволення від того, що дає природа. Ти стоїш на висоті 4 тисячі метрів, дивишся і розумієш, яка ж це потужна сила повинна була утворити ці гірські масиви, річки, стихії… Це щось неймовірне!

Жінкам необхідно «залишити» вдома усі заморочки щодо своєї зовнішності
Макіяж у поході точно не потрібен. Ви туди йдете для чого? Для того, щоб пережити новий досвід, який не можете отримати в місті. Про зовнішній вигляд не варто турбуватися. По-перше, це викликає здивування і сміх тих, хто поряд із тобою. По-друге, усі косметичні засоби та інші жіночі дрібниці – це зайва вага у наплічнику. Зазвичай гірські туристи за цим пильнують. Навіть обрізають ручку зубної щітки, щоб вона стала легшою. Адже кожний грам – важливий. Найважчий наплічник, який я носила важив 23 кілограми. Коли ти підіймаєшся вгору з грузом більше 20 кілограмів на плечах – це ще те випробовування. Єдина косметика, яку необхідно мати в горі – це сонцезахисний крем із максимальним фактором захисту і гігієнічна помада для вуст.

Наповнення наплічника
Коли ти дізнаєшся, куди ти йтимеш, що тебе чекатиме, на яку висоту будеш сходити, тоді й відповідно укомплектовується гардероб. Це має бути одяг, в якому ти ходитимеш (основний), допускається ще один комплект на заміну цьому одягу. У переліку необхідного «пуховка» від холоду, вітрівка, дощовик, що захистить тебе і твій наплічник (він і так важкий, а якщо ще й намокне, то стане ще важчим). У загальні речі, які потім розподіляють між усіма входить аптечка (медикаменти першої допомоги), казанок або автоплав (для приготування їжі), найлегший посуд і необхідне спорядження – шолом, трекінгові палки (розвантажують коліна), зручне взуття. На взутті не слід економити, адже це здоров’я ніг. Також беруть спільне спорядження, наприклад, хтось несе намет, інший – штоки до намету чи продукти.

Їжа
Одна з небагатьох радощів туриста – смачно поїсти. Беремо страви, що порадують у поході. Наприклад, сушена кукурудза і горошок, сири. Разом із макаронами – вже смачніше. Також звертаємо увагу, що сочевицю та горох можна їсти на висоті до трьох кілометрів, а на вищій вже легші крупи – кус-кус або гречка. Обов’язково треба брати продукти, що не швидко псуються. Хліб зазвичай сушать на сухарики, м’ясо – висушують або роблять м’ясо в салі (м’ясо смажать у смальцеві, з нього випаровується вся волога і залишається лише м’ясо, яке потім консервують у смальці). Потім його додають до каші – і отримують дуже смачну і поживну страву. Беруть «кишенькову» їжу: горіхи, сухофрукти, крекери, сухарики. Чудово в горах смакує борщ. Всі інгредієнти заздалегідь висушують, а потім готують на вогні. Не беремо нічого у склі, жерстяних бляшанок. Це все зайва вага. А також ми екологічно свідомі туристи і обмірковуємо, як потім утилізувати відходи. Дуже неприємно визнавати, що Карпати, що мать попит серед українських туристів, засмічені. Ми зазвичай спалюємо сміття у багатті. Воду знезаражуємо на сонці. Дуже висока температура знищує усі бактерії.