Оксана Іванченко, 46 років, викладачка:
– Усе, що позитивно впливає, заохочує робити щось креативне, потрібно впроваджувати, тому до Хелловіну я ставлюся нормально. У нас є стародавня язичницька традиція, щоправда її інакше називають – Велесова ніч. Ці два свята дуже схожі за обрядом проведення, пов’язані з потойбічною силою. У нашій родині підготовка і власне відзначення цього дня розпочалися відтоді, як синові захотілося вирізати першого гарбуза та розфарбувати обличчя. Тепер це стало щорічною традицією.
Юрій Пер’яков, 57 років, чоботар:
– Я вважаю Хеловін нісенітницею і негативно ставлюся до святкування. Навіщо ми переймаємо розваги американців, якщо в нас дуже багато цікавих традицій, знакових днів. Я не зможу зрозуміти, навіщо людям потрібно себе розмальовують, перетворюватися в злих духів, вампірів, тому не підтримую цю ініціативу. У мене донька любить Хелловін, щороку збирається на тематичні вечірки, знає історію свята, його значення. А мені байдуже.
Анастасія Антонець, 22 роки, студентка:
– Мені подобається Хеловін, тому тільки позитивно ставлюся. Знаю, що це свято прийшло до нас з Америки. Намагаюся святкувати, проте не завжди виходить, оскільки доводиться поєднувати роботу та навчання. Коли є можливість, то вигадую тематичний костюм та розфарбовуюся. Насправді, це весело та яскраво. Хочеться переймати із Заходу ті свята, що не шкодять українській свідомості та культурі. Але право, відзначати цей день чи ні, все одно залишається в кожної людини.
Андрій Гусак, 64 роки, викладач:
– Я скептично ставлюся до святкування Хеловіну. У моїй родині це не підтримується, у клопотах, зазвичай, минає час. Молоді подобається – нехай відзначають. Мені більше до вподоби, коли відроджують українські традиції та влаштовують гуляння. Колись я потрапив на святкування Хеловіну в Америці. Справді, організатори добре підготувалися, оскільки це було масштабно та яскраво. Думаю, що переймати західні віяння потрібно, проте не варто «загравати» з нечистою силою.
Олена Дзюнь, 64 роки, пенсіонерка:
– У нас різний менталітет з американцями, тому, думаю, не варто переймати такі запозичення. Хеловін – це щось далеке для нашого розуміння, культури. Я не проти тих, хто розмальовується в ніч на перше листопада. Якщо людям подобається, то чому б і ні? Проте є в цьому святі щось пов’язане із потойбіччям. Це викликає певні страхи та негативно, на мою думку, впливає на психологічний стан.
Ігор Парфенюк, 18 років, студент:
– Я добре ставлюся до святкування Хеловіну! Цьогоріч також відзначатиму, навіть вигадав собі костюм. Хочу перетворитися у зомбі. Узагалі, ця ніч (на перше листопада) вважалася часом для вигнання злих духів, тому люди ходили і лякали всіх. Потім це переросло в традицію. Я, зазвичай, проводжу цей день в компанії друзів. Ми йдемо або на тематичні вечірки, або весело святкуємо в гуртожитку. Тому за декілька років уже накопичилося чимало цікавих історій.
Галина Попова, 44 роки, учителька:
– Я не відзначаю цей день. Щоправда до підготовки приєдналася. Працюю з дітьми, тому ми виготовляли різні сувеніри: робили гарбузи, намагалися створити їх добрими та уникали негативних образів. Хеловін в Україні – це розвага. Думаю, він позитивно впливає на українців. Головне, не заглиблюватися в значення свята, оскільки, як я пам’ятаю, в цей день на землю повертаються мертві душі.
Артур Бойко, 20 років, юрист:
– Зазвичай я проводжу цей день на роботі, тому нейтрально ставлюся до святкування. Історією та значенням Хеловіну не цікавився. Узагалі не думав, що в Україні це свято «приживеться» і що день проводитимуть з таким розмахом. Це класно, бо є привід влаштувати цікаві вечірки та добре повеселитися. Проте я не впевнений, що варто переймати такі традиції, оскільки цей день символізує оживлення нечистих духів.
