Сьогодні виповнилося 75 років, як нацистські війська окупували Черкащину. З нагоди такої визначної дати свідки цих подій зібралися в прес-центрі «Нової Доби», щоб пригадати події минувшини.
– Сьогодні виповнюється рівно 75 років як впав останній оплот Черкаської області, тобто було окуповано Драбівський район, – відзначив голова Черкаської обласної організації ветеранів Володимир Веретільник. – Україна була під гнітом фашизму 33 місяці. За ці 2 роки велика трагедія пройшла Черкаською землею. Майже 300 тисяч черкащан пішли захищати нашу землю, 280 тисяч з них не повернулися живими.
– Я пам’ятаю, як зайшли німці в Черкаси. Я була в дитячому садку, мамина тьотя забрала мене. Заходжу, а там мама з сестрою, схилися на стіл і плачуть. Лише згодом мені стало зрозуміло, наскільки важкими були ті часи, – пригадує свідок окупації Черкас Алла Філаретівна Марінченко.
До її слів приєднався і учасник фронтових дій, механік-водій танка Т-34 Анатолій Федорович Зарва:
– Найбільше мені запам’яталася одна з найвидатніших битв того часу, яку згодом назвуть Корсунською битвою. Найбільше врізався в пам’ять запах розпеченого металу і чад двигунів, гуркіт гармат. Від пилюки, яку піднімали танки, практично не можна було дихати. Словом, такої напруги і міці сил, які зійшлися, щоб знищувати одна одну, я не бачив ні до того часу, ні після.
– В Україні дуже багато видатних людей, але я на верхівку піраміди ставлю учасників тієї Великої війни. Я переконаний, що скільки буде існувати людство, скільки воно й повинне пам’ятати подвиг цих героїв, – підсумував учасник бойових дій, членом Спілки ветеранів Афганістану, академік Міжнародної академії проблем безпеки, оборони та правопорядку, полковник у відставці Геннадій Петрович Кузьмічов.
З цією думою погодився і доктор історичних наук, професор, академік Української академії історичних наук завідувач кафедри історії України Черкаського державного технологічного університету Микола Іванович Бушин. На його думку, лише серйозне ставлення держави до історії і патріотичного виховання молоді здатне принести країні успіх.
