Новина із категорії: Лев Хмельковський, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

У Черкасах розстріляли петлюрівців

У Черкасах розстріляли петлюрівців
Лев Хмельковський, RSS
Дата: 27-12-2017, 22:09.
У Черкаському обласному архіві я читав справи фонду Р-5625, у якому зосереджені судові справи репресованих і потім реабілітованих черкасців. Серед них були колишні вояки Армії Української Народної Республіки, у документах НКВД називані петлюрівцями. Значна частина їх після війни 1918-1921 років була інтернована у Польщі, а потім повернулася, повіривши у амнестію, оголошену урядом СРСР у 1923 році. У наступні роки їх розстріляли. Підставою служила анкета Ф-21 для реєстрації колишніх офіцерів та чиновників «ворожих армій», у якій були вказані їхні військові звання та посади.

Справа 9071. За амнестією повернувся 1923 року з Польщі до Черкас Віктор Колосовський, спершу доброволець-козак Холодноярського полку ім. Байди-Вишневецького, потім у Кам’янці-Подільському учень школи гардемаринів, курсант юнкерського училища, хорунжий. У таборах перебував у Ланцуті, Вадовицях, Каліші. На допиті 9 вересня 1928 року слідчий Державного політичного управління (ДПУ) Кугно виявив, що В. Колосовський став священиком Української автокефальної православної церкви у селі Ксеварове. Батько його жив на хуторі Андріївка біля Золотоноші. Брати Володимир – лікар, Леонід і сестра Олена – вчителі, Микола жив біля батька. Свідок Семен Олійник розповів слідчому, що В. Колосовський намовляв людей проти позики державі, інший свідок чув провіщення В. Колосовського, що влада збанкрутує, бо у ній одні босяки. В. Колосовський на той час був важко хворий, але усе ж його розстріляв у Черкасах вночі 28 лютого 1930 року комендант ДПУ Стрельцов , а разом з ним Автонома Чучупаку, Семена Кулинича, Якова Калину, Кирила Кравченка, Миколу Лаптєва, Дмитра Строканя, Кирила і Якова Харченків, Івана Коломійця, Володимира Тимошенка, Івана Сагарду, після чого «трупи їхні були закопані на міському цвинтарі», що засвідчили сам Стрельцов, помічник прокурора і черговий відділу ДПУ (підписи останніх нерозбірливі).

Справа 2480. У Черкаській в’язниці 28 квітня 1938 року були розстріляні вісім мешканців Канева і довколишніхї сіл. Учитель «Просвіти» Григорій Здохненко і Макар Буряк були у війську Симона Петлюри, канівці Іван Філь, Макар Пужаєнко з Русалівки були у повстанських загонах («бандах Стадниченка і Трепета» - записав слідчий). Григорій Тимошенко був писарем гетьманської комендатури, а потім вояком полку Костя Гордієнка. Іван Щочкин був сотником у війську УНР. Екскурсовод на Тарасовій горі Сильвестер Дерево підтримував зв’язки з колишніми старшинами Армії УНР - членом Центральної Ради поручником Григорієм Вараввою (18 листопада 1937 року розстріляний у Черкасах), Кіндратом Хоменком і Петром Козаренком, які побували у польських таборах, а потім були репресовані. Сотник Андрій Письменко повів свою сотню у наступ на Золотоношу, потім на Прилуки, після поразки повернувся до Канева і пішов до повстанського загону Стадниченка.
Справа 1145 теж стосувалася канівців. За нею притягали до відповідальности 12 осіб. Їх розстріляли в Черкасах 10 травня 1938 року. Повстанців організував Петро Козаренко, який свого часу закінчив у Києві школу прапорщиків, воював у війську Симона Петлюри, був командиром підрозділу в 19-му полку дивізії Омеляновича-Павленка, восени 1920 року як сотник брав участь у боях з кіннотою Семена Будьонного під Могилевом. У свою сотню взяв брата Михайла Козаренка. З Польщі перейшов у Повстансько-партизанський штаб Юрія Тютюнника у Львові. З Пиляви походили вчителі Яків Лукієнко (теж з школи прапорщиків, сотник Єлисаветградського полку), Василь Голуб і Омелян Забій, з Полствина Гарасим Мандрика, з Ковалів вчитель Іван, Олексій та Андрій Порожні, з Малого Іржавця вчитель Іван Цимбал і священик Лука Кутовий, з Таганчі – Кіндрат Хоменко, який був сотником і комендантом станції Миронівка. У листопаді 1920 року повстанці з Пиляви і Полствина зібралися у Полствині на площі і рушили у Копіювату проти червоного загону Воєводина, прийняли бій. Свідком того бою був Олекса Зимоглядчик, а донос на повстанців написав Григорій Ковалик з Степанців.

У справі 9381 16 березня 1930 року були розстріляні черкасці Микола Крижанівський – служив у Цетральній Раді, потім був політкомісаром 5-ої бригади у Петлюри, Іван Давидовський – у часи Гетьманату столоначальник поліційного управління, за Директорії – секретар повітового старости, Марія Черкас – учасниця 8-го Повстанкому у 1923 році вже була засуджена до розстрілу, протодяикон Семен Галайда, Нечипір Балабан – за Гетьманату помічник командира «карального загону». Слідство виявило, що «лишки холодноярських повстанців» мали за мету повалити радянську владу і встнвоити владу УНР. Збиралися в Українській автокефальній православній церкві. Виготовили листівку Комітету дії з закликом: «Україна мусить бути незалежною, самостійною, народною республікою». Мали самопали, гвинтівки, вибухівку. У підпіллі були також лікар Кость Давидовський-Суденко, підрядник Федір Чопенко з Соснівки, селянин Андрій Голега з Геронимівки, фельдшер Кирило Олексенко з Білозір’я, ревізор Микола Гаудич, реєстратор ЗАГСу, колишній петлюрівець Володимир Бутовський, бляхар Ісак Зарубенський, лікар Амосова-Івакина, інспектор страхування Панас Тихонов з Чигирина, Євгенія Титаренкова з церковного хору, бухгалтер Михайло Борисов, тесля Михайло Зінченко, петлюрівець Єфрем Ткаченко, які засуджені до позбавлення волі. Яків Паїс і Роман Задувайло були звільнені. У 1930 році розстріли ще не були повальними.

Справа 1979. Серед учасників Української військової організації (УВО), розстріляних в Уманській тюрмі 27 листопада 1937 року, був Григорій Власюк. Його засудили до страти за участь в УВО у 1928 році, але розстріл замінили на ув’язнення, після відбуття якого він перейшов у Польщу, служив у контррозвідці С. Петлюри і повернувся з антирадянською літературою, був затриманий між Шепетівкою та Коростенем, утік з потягу й пішов до Польщі. Вдруге він прийшов в село Чемериське 29 серпня 1930 року і в грудні 1930 року був затриманий і засуджений до страти з заміною на 10 років неволі. У 1937 році були страчені також секретар сільської ради Тимофій Пономаренко і вчитель Яків Колесник-Маняк з Чемериського.

В архіві є й інші подібні справи, які чекають на дослідників.

Теги: черкаси, черкаська область, УНР, Українська революція, петлюрівці, війна, репресія, історія, краєзнавство

Черкаси наживо

День пухнастих та вусатих. 17 лютого частина Європи відзначаэ День котів. Журналісти познайомили глядачів із колоритними черкаськими чотирилапими.
Після танення снігу деякі черкаські вулиці перетворюються на ставки. На незаасфальтованих ділянках утворюються глибокі ями. Така ситуація виникла й
Поет із Ковалівки ...
Володимир Даник, RSS
Про свято Стрітення ...
Сергій Мошенський, RSS
Пісні чужої війни ...
Владислав Бедринець, RSS
Про кохання від мами ...
Юлія Фомічова, RSS
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o