Світанки, що дарують любов, або «ранкова кава»

Світанок…
Сонце спинається на димарі будинків, ковзає дахами. Сонно потягується на хмарах, моргає заспаними очима до сірих шибок. Розфарбовує небо у всеможливі світанкові кольори. У фіолетово-марсалові, темно-сині, золотаві, малинові, ніжно-рожеві…

Це його щоденний ритуал. Його «ранкова кава». Щоранку інша. Щоранку неповторна. Щораз нова комбінація кольорів, нова комбінація звуків, пахощів. Щораз новий смак.

Світанкове небо далі пливе у хмарах. Відбивається на сонних обличчях будинків, на сірих шибках, на пошарпаному асфальті… Вітається-всміхається до них. Як зазвичай це робить щоранку. Це їхня «ранкова кава». Це їхній щоденний ритуал.
Щоб все пробудилося від сну, почало новий день.

Світанок посміхається до світу, до заспаних облич, які тільки-но випірнають із нічних сновидінь, поволі вбирають малюнок світанкового неба. Вдихають пахощі ранкової кави. Задоволено посміхаються.

Світанки дарують любов, надихають і дають надію на новий день.
У кожному світанку є щось магічне. І справжня магія не лише в тому, що ти зміг відірвати своє ліниве тіло від ліжка, але в тому, що ти прокинувся разом із природою, сонечком, пташками.

Можна просто вийти на пляж біля моря, в ліс, стати біля річки, в полі – в колосках жовтої пшениці, або росяної трави, або піднімись на найвищий дах і дихати. Дихати наповну! Набрати чистого ранкового повітря грудьми, дихати і відчувати легке повітря у волоссі й теплі промені сонця на щоках.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x