У академічної освіти багато «додаткових бонусів». Наприклад – широкий кругозір, завдяки винятковій начитаності. На першому курсі ми читали роман Ремарка «Три товариші». І це для мене дійсно була чи не найвартісніша книжка з усього того вороху літератури, яку необхідно було перечитати (часто проти власної волі). І хоч сам автор називав своїх героїв «втраченим поколінням», але, мабуть, не одній мені аж зуби зводило від того, які ж вони справжні чоловіки. І романтичне серце заходилося з болю, що всі вони лишилися в тій книжці і в тому часі. Не тут, не тут.
Тоді війна здавалась чимось романтичним. Навіяним героїчними романами і піснями. Адже всі роки незалежності, як говорить спеціаліст з інформаційних воєн Всеволод Зеленін, «Украина считала вероятным противником разве Румунию, вследствие конфликта из-за острова Змеииный. Теперь у нас невероятный противник – Россия».
З тих далеких романтичних часів минуло 9 років. І тим більш дивно зараз дивитись «Незламну» з людиною, яка повернулася «звідти». Без усіляких статусів і будь-якого бажання їх отримувати. Лише купа проблем зі здоров’ям. І шрами. Така собі пам’ять. Пам’ять на все життя.
І ще більш дивно, здригаючись від вистрілів і вибухів на екрані перепитувати:
– Тобі точно нормально таке дивитися?
– Да. Всё нормально. Мне только безумно стыдно за тех людей, которых я убил…
Хто дивився «Незламну», той згадає момент на початку фільму, коли головна героїня говорить закоханому в неї лікарю: «Як ти можеш лишатися тут, в тилу, коли там гинуть люди?» На що він відповідає, що саме тут, може врятувати сотні, а то й тисячі життів, бо кожен має займатися власною справою. Такі питання, само собою, напрошуються і в мене.
– Волноваха. Поранення. Дні між життям і смертю. Місяці (а може й роки!) реабілітації. Твої руки і розум потрібні були і тут. Чому добровольцем? Перед тобою ж так само стояв вибір!
– Понимаешь, солнышко, мое сознание изначально было искорежено Ремарком и Хемингуеем. У меня даже вопрос такой не возникал.
Справжні чоловіки. А ви, виявляється, зовсім поруч…
У дивовижний час живемо, дівчата. Кожна може вийти заміж за героя.
