Для Черкаської області транспортна проблема завжди була актуальною

Для Черкаської області транспортна проблема  завжди була актуальною

Болючою проблемою залишалося транспортне сполучення, особливо з віддаленими від обласного центру районами. У весняне та осіннє бездоріжжя з Черкас до Умані та навколишніх районів можна було дістатися лише залізницею або гужовим транспортом. Тому одним із пріоритетних завдань стало будівництво автомобільної дороги з твердим покриттям Черкаси – Умань, яка мала з’єднати обласний центр з витягнутими зі сходу на захід правобережними районами. Люди старшого віку пам’ятають як на майбутній трасі від Черкас до Умані влітку під пекучим сонцем кипіла робота – підвозився камінь, пісок і десятки розкиданих вздовж траси бригад вручну клали бруківку. Пізніше таким же напівкустарним способом укладався й асфальт, який варили тут же у великих чанах. Та попри слабку технічну оснащеність шляхових служб вже на початку 1960-х років Черкаси були з’єднані з усіма районами надійними дорогами з твердим покриттям.

Удосконалювалися й інші види транспорту. На дільницях Знам’янка – Шевченко та Цвіткове – Городище пішли перші електропоїзди, на інших паровози були замінені тепловозами. В Черкасах 6 травня 1961 року вступив в дію новий річковий порт. Обласний центр мав повітряне сполучення з Києвом, Сімферополем, Одесою, а згодом з Москвою, Ленінградом та іншими містами. Регулярними стали авіарейси до більшості райцентрів, де також були зльотно-посадочні полоси і невеликі аеровокзали. Наприклад, в кінці 1960-х років із Звенигородки здійснювалися авіарейси до Києва, Хмельницького, Харкова, Полтави, Черкас та Умані.

Реклама

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x