Завершивши формування обласних ланок управління, керівництво області, максимально використовуючи командні та агітаційні можливості апарату, насамперед партійного, розгорнуло практичну роботу з налагодження економічного та соціально-культурного життя новоутвореної адміністративно-територіальної одиниці.
Виходячи з тодішньої аграрної спеціалізації області (82,6 відсотка населення проживало тоді в сільській місцевості), основна увага зосереджувалася на розвитку сільськогосподарського виробництва. Слід віддати належне першим керівникам області Б.І. Вольтовському і І.К. Лутаку, які, добре знаючи людей і особливості більшості районів області по роботі в Київському обкомі партії, злагоджено і без розкачки взялися за справу і в стислі строки зуміли забезпечити помітні зрушення у аграрному секторі економіки краю.
Вже в червні 1954 року за результатами республіканського соціалістичного змагання було відзначено значне поліпшення роботи тваринницької галузі області, а Шполянський район визнано переможцем. Наступного року урожай зернових в середньому по області становив 18,8, а цукрових буряків 217 центнерів з гектара. Цього ж року на кожні 100 гектарів сільськогосподарських угідь в господарствах було вироблено по 44,3 центнера м’яса і по 227,8 центнерів молока.
Динаміка росту сільськогосподарського виробництва Черкащини зберігалася і в наступні роки, досягнувши найвищих показників у 1957 – 1958 рр. Так, валовий збір зернових в 1958 році становив 1 млн. 422 тис. тонн, або на 548 тис. тонн більше ніж у 1953 році. З кожного гектара одержано по 20 центнерів зернових і по 275 центнерів цукрових буряків. До речі, від реалізації цукрових буряків того року господарства області одержали понад 65,6 млн. карбованців прибутків у тодішніх цінах, що перевищило усі грошові доходи від рільництва і тваринництва у 1953 році. На 100 гектарів сільськогосподарських угідь у 1958 році було одержано по 60, 8 центнера м’яса і по 374,8 центнера молока.
В тому ж році Указом Президії Верховної Ради СРС від 4 березня Черкаська область ,,за успіхи, досягнуті в справі збільшення виробництва та заготівель зерна, цукрових буряків, м’яса, молока та інших сільськогосподарських продуктів” була відзначена найвищою державною нагородою – орденом Леніна. З позицій сьогодення можна по-різному оцінювати цю подію. Але незаперечним є той факт, що за наю – сумлінна і нелегка праця багатьох тисяч наших працелюбних земляків, які своїми роботящими руками творили достаток для себе і для наступних поколінь.
Зрозуміло, що піднесення сільського господарства новоутвореної області було зумовлене не тільки особистими якостями керівників різних рівнів і, перш за все обласного, а й сукупною дією економічних чинників, що почали впроваджуватися за часів М. Хрущова. Мається на увазі, передусім посилення матеріальної зацікавленості колгоспників у результатах своєї праці, адже впродовж 1952 – 1958 рр. закупівельні ціни на зерно зросли майже в 7 разів, на картоплю – у 8 разів, на продукти тваринництва – у 5,5 раза.
Важливе значення для розвитку особистих господарств селян мало пам’ятне людям старшого покоління зниження податків, встановлення твердих сум оподаткування відповідно до розмірів присадибних ділянок. Здійснювався перехід (хоча й не послідовний) від жорсткого планування до поєднання централізованого планування з господарською самостійністю колгоспів і радгоспів. Позитивну роль відіграло застосування нових технологій, отримання колгоспниками паспортів та інші заходи періоду хрущовської ,,відлиги”.
Одним з важливих чинників було також зміцнення технічної оснащеності господарств, куди почали поставлятися трактори нових марок. Наприклад, в Монастирищенський район в 1955 році надійшло 73 гусеничні трактори, а в 1957 році район отримав вже 115 таких машин і 6 колісних трактори. В господарствах Тальнівського району в 1956 році працювало 493 трактори, 300 вантажних автомобілів, а восени на вийшли 44 бурякозбиральних комбайни та 50 бурякокопачів. Цього року колгоспи придбали ще 25 автомобілів. Поповнення господарств технікою тривало і в наступні роки. Якщо в 1953 році в області працювало 6387 тракторів (у перечисленні на 15-сильні), то в 1958 році – 9195.
Поліпшувався якісний склад керівників сільськогосподарського виробництва. В 1955 році на посади голів колгоспів Черкащини в рамках руху тридцяти тисячників було направлено понад 150 добровольців – працівників управлінського апарату, науково-дослідних установ та інших відомств. У село Дубіївку Смілянського району (нині – Черкаського) з посади зоотехніка МТС райкомом партії було направлено В.В. Лепетеня, якого колгоспники 10 липня 1955 року обрали головою правління колгоспу ,,Червона Армія”. ,,Тридцятитисячнику” вдалося за короткий час економічно відстале господарство вивести в передовики і понад 40 років бути його незмінним керівником. У селі Козацькому Звенигородського району місцевий колгосп очолив інструктор сільгоспвідділу ЦК КПУ О.Ю. Зеленський, у Стеблеві Корсунь-Шевченківського району – працівник сільгоспорганів І.Д. Бащенко.
На кінець 1955 року 298 голів колгоспів мали вищу і середню освіту, в тому числі 193 – сільськогосподарську. Помітну роль у підготовці фахівців відігравав Уманський сільськогосподарський інститут, де щороку за спеціальностями ,,агроном-рільник” та ,,агроном-плодоовочевод” отримувало вищу освіту понад 100 випускників. Всього в 1954 році в цьому інституті навчалося 1100 студентів, в тому числі 240 – на заочному відділенні. При інституті почали діяти курси підвищення кваліфікації.