Ним стане будинок, в якому зупинявся Тарас Шевченко. Він стане відділом Обласного краєзнавчого музею. Новий культурний об’єкт складатиметься з приміщення будинку, стайні та погреба на території площею 1 540 м кв. Автором проекту став архітектор Сергій Туренко. Долучалися до його розробки також фахівці з управління містобудування та архітектури Черкаської облдержадміністрації та управління культури, а також архітектор Лариса Скорик. Про це «Нова Доба» дізналася в облдержадміністрації.
Під майбутній музейний комплекс переобладнають приміщення, яке у ХІХ столітті був заїжджим двором. За твердженням істориків, саме там у липні 1859-ого року Тарас Шевченко провів кілька ночей після арешту в Прохорівці. Реставрація будівлі розпочалася у жовтні 2013 року: ремонтні роботи здійснює львівське товариство «Візерунок».
– Для початку вирішили укріпити стіни та фундамент будинку, – каже директор Черкаського обласного краєзнавчого музею Алла Кушнір. – Спершу очистили стіни від старої штукатурки й замінили втрачені конструкції дерев’яних елементів стін, оскільки частина з них – прогнили. Потім їх було покрито спеціальним антигрибковим розчином, зміцнено металевим каркасом та утеплено. Кругом хати буде зроблена призьба. У приміщенні майбутнього музею уже знято старий дах і замінено дерев’яний каркас. Спочатку частину даху фахівці покрили металом, а зверху його буде вкрито очеретом.
За словами Алли Андріївни, роботи з реставрації будинку під музей на завершальному етапі. Усередині будівлі наразі ведеться підготовка стін до внутрішньо-оздоблювальних робіт та заміни дерев’яних вікон.
– Протягом усього часу створення музею ми спонукаємо авторів проекту та будівельників до того, щоб цьому будинку було повернуто його автентичний вигляд, – продовжила Алла Кушнір. – Майбутній музей ми бачимо у вигляді побіленої мазаної хати з максимально збереженим колоритом ХІХ століття. В експозиції плануємо показати унікальні фото, тексти спогадів, меблі й інші предмети побуту жителів Мошен у ХІХ столітті. Чимало експонатів вже є у фондах нашого музею. Дещо нам вдалося зібрати й з допомогою жителів села. Серед інших – у наявності досить цікавий документ початку двадцятого століття: це купча, яка засвідчує купівлю цього будинку родиною Маринковських у попередніх власників. Нащадки Маринковських проживали у цьому будинку до останнього часу. Ми хочемо сформувати експозицію так, щоб відвідувачі змогли дізнатися про той нелегкий період в житті Шевченка, коли він востаннє перебував в України.
