Уперше в Україні всесвітньо відома японська компанія «Tоyota» проводила конкурс дитячого малюнка «Автомобіль твоєї мрії». Олександр, якому тоді виповнилося лише 7 років, намалював свою машину часу. Разом з іншими роботами вихованців Драбівської дитячої школи мистецтв малюнок відправили до Києва, де його розглянула регіональна конкурсна комісія. Серед 700 робіт, які надійшли з різних куточків України, Сашкова машина мрії була визнана найкращим твором у віковій категорії до 9 років. Розповідає власний кореспондент “Нової Доби”
Сашкові пощастило навчатися в Драбівській дитячій школі мистецтв. Як і ще 150 драбівським дітям. Але йому пощастило найбільше: бо Зореслава Анатоліївна, яка навчає ще 48 дітей, – його мама. Енергійна, небайдужа, вона постійно шукає чогось нового. Тому, окрім традиційних конкурсів і звітів, вона й знайшла в Інтернеті оголошення про конкурс від «Tоyotа». Організувала дітей, роз’яснила умови роботи. А через місяць відправила 24 їхні роботи на конкурс. А от те, що серед усіх робіт вибрали малюнок Сашка – це вже цілком його заслуга.
– Він малював цю машину три тижні, – розповідає Зореслава Анатоліївна. – Перевів цілий зошит на ескізи олівцем. А коли вже вибрав остаточний варіант, змалював його гуашшю. Вийшло яскраво й доволі довершено.
Тому й віддали йому перше місце серед наймолодших. А як приз подарували ноутбук. Загалом було відзначено 9 українських юних художників: по три місця у трьох вікових категоріях. Та коли обирали, кому з цих дев’ятьох їхати в Японію представляти Україну, вибір знову впав на Сашка. Так він став «Найкращим фіналістом», його нагородили поїздкою на Схід, ще й з батьками!
Вражень у Сашка – безліч. І про літаки, якими добиралися (туди – трьома, назад – двома), і про швидкісні японські потяги. Побував маленький художник і в Музеї промисловості в Нагої, де «Tоyotа» демонструє свої досягнення. Для юних талантів, а їх набралося 30 із 24 країн світу, «Tоyotа» організувала майстер-класи з найкращими митцями.
– У нас було заняття з чаювання у синдуїстському храмі. І печиво нас учили пекти, – розповідає Сашко. – Були майстер-класи з орігамі й малювання. Цікаво було, коли навчали малювати ляпками… Ну, розумієте, це коли на мокрий папір не пензликом, а просто пальцями струшуєш пляму фарби. А потім з цих плям утворюються квіти, обличчя, будинки й дерева.
Були й інші конкурси, наприклад, Сашко малював для конкурсу «Диво-птах», що проходив під час параду вишиванок у Києві. Були й інші роботи. Сашко вміє зробити ляльку-мотанку і виліпити з пластиліну фігурку людини. Пробував навіть татка зліпити. Кажуть, схожий…
На церемонії нагородження в Токіо Сашку, як і іншим учасникам, вручили футболку з його малюнком.
– Ось це – машина. Тут прискорювачі, а це ремені, щоб людина була в безпеці, – розшифровує хлопець свій твір. – Тут у куточку – це наше минуле, а в автомобілі – наше сучасне. Бачте, він летить у майбутнє, ось сюди. Звісно, для цього крила потрібні, а як же? Інакше машина часу може впасти. Ось це – крила…
Маленький художник серйозний і спокійний. Для нього світ його мрії – такий же реальний, як і навколишній. І крила в його мрій такі надійні…