«Говорять Черкаси…» Ці слова вперше прозвучали в ефірі 31 січня 1954 року, на 24-й день після утворення Черкаської області. Відтоді радіо стало чи не найпопулярнішим засобом масової інформації – радіоточка була майже в кожному помешканні.

Радіо першим сповіщало новини
Спочатку радіоінформацією займався відділ, підпорядкований обласному управлінню культури. Очолив відділ Іван Назаренко. Мовлення велося через Київ, власного обладнання редакція не мала. Редакцію розмістили в 4-х кімнатах одноповерхового будинку, що був на розі нинішніх Смілянської та Хрещатика. Слід віддати належне тодішньому керівництву області за підтримку радіожурналістів. За короткий час було створено необхідну матеріально-технічну базу, радійники одержали в своє розпорядження автомобіль. Знайшлись і кошти на оплату матеріалів позаштатних авторів, що стимулювало їхню активність. Черкащина швидко радіофіковувалась. Уже в перший рік існування області кількість радіоточок збільшилась на 24 800. Новою апаратурою було оснащено 10 радіовузлів у райцентрах, побудовано 7 сільських вузлів.

У листопаді 1957-го року відділ радіоінформації перейменовано в обласну редакцію радіомовлення, а з квітня 1963-го року утворено Черкаський обласний комітет по радіомовленню і телебаченню. Збільшувався колектив, набував досвіду, зростав фаховий рівень працівників, зміцнювалася матеріально-технічна база. Радіожурналісти інформували земляків про здобутки й плани в сільському господарстві й промисловості, порушували важливі питання всіх сфер життя.

– У кожному випуску радіопрограм обов’язково охоплювалося кілька районів, тобто висвітлювалася вся область, – розповідає старший редактор відділу формування і випуску радіопрограм Черкаської ОДТРК Тамара Кулик, яка прийшла працювати на обласне радіо 1961 року. – У нас був такий обтягнутий брезентом «бобік», то він ганяв по всій Черкащині. За три дні відрядження об’їжджали цілий кущ. Відрізняється тодішнє радіо від сучасного, насамперед, тим, що тоді до редакції надходило дуже багато листів слухачів. Люди телефонували й писали, розповідаючи, зокрема, про негаразди. Були листи й із віддалених хуторів, бо ж радіо мали скрізь. Навіть була передача «За листами радіослухачів».
– Свого часу вів і я цю передачу, – долучається до розмови завідувач відділу формування і випуску радіопрограм Черкаської ОДТРК Петро Соколовський. – Приємно було отримувати листи, бо це ж свідчило, що нас слухають, нам довіряють. У кожній оселі, кожному кабінеті на робочому місці, в кімнатах гуртожитку був радіоприймач.

Тамара Степанівна Кулик може довго розповідати про багаторічну роботу на радіо. Слухачам подобається її голос: тембр, манера подачі матеріалу. Тож недаремно її називають «Золотим голосом Черкащини». А щоб стати диктором, вона зі шкільних років навчалася декламування, виразного читання, пізніше на курсах у Києві дізналася про тонкощі цієї професії.
– Пам’ятаю, як до нас приїздив Юрій Левітан, який для нас, дикторів, був постаттю першої величини, – згадує Тамара Степанівна. – Я саме тоді була на останніх місяцях вагітності, прийшла, соромлюся, стала десь позаду. А він помітив мене й поставив попереду, сфотографувалися на пам’ять, я біля нього.

Радійники – талановиті й ініціативні
Обласна редакція радіомовлення з перших днів займалася пошуками й вихованням авторського активу, людей небайдужих, ініціативних, творчих. Це дозволило підвищити рівень радіопередач, журналісти сміливо порушували актуальні, резонансні теми.
Значні кадрові зміни відбулись улітку 1978 року. У цей час прийшли дві випускниці факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка Катерина Таран та Олександра Рогульська (вона вже встигла попрацювати на Волинському радіо), з музичної редакції Українського радіо – Лариса Смислова, після закінчення факультету журналістики вищої партійної школи – Іван Лебідь та Валентин Чопенко.

Із 2000 по 2012 рік директором програм обласного радіо була заслужений журналіст України Олександра Рогульська. А з 2012 колектив очолив Олександр Іващенко.
– 31 січня відзначаємо 60-річчя обласного радіо, яке стало початком телерадіокомпанії, – розповідає директор програм проводового та ФМ радіомовлення Олександр Іващенко. – Незмінними залишаються наші позивні, які багато хто пам’ятає ще з дитинства. Думаю, вони знайомі всім, хто народився в Черкаській області. Хочу наголосити, що популярності дротове радіо не втрачає через серйозність інформації з усіх сфер життя: економічної, політичної, культурної тощо. Це єдине інформаційне радіо в області, решта маж розважальний формат.
За словами Олександра Миколайовича, досвідчений колектив поповнюється молоддю, яка вносить нові ідеї, інше бачення висвітлення подій тощо.

Наймолодший працівник на радіо Іван Лила ще навчається на V курсі в ЧНУ за спеціальністю «видавнича справа, редагування і теорія інформації».
– На ІV курсі два місяці проходив практику на радіо, мені дуже сподобалося. Старші колеги допомагали робити перші кроки: роз’яснювали, як правильно готувати матеріал, записувати його тощо. Вдячний колективу, що дуже багато навчився, – розповідає Іван Лила. – Керівництво оцінило мій голос, мої можливості, тапер я редактор радіомовлення.

Не випадково потрапила на обласне радіо й Анастасія Денисенко.
– Під час навчання, здобуваючи фах журналіста, на практиці пробувала себе й на телебаченні, й у газеті. А на третьому курсі потрапила на радіо, – згадує редактор радіомовлення з 9-річним стажем. – Тоді й запропонували мені залишитися, довелося поєднати навчання й роботу. Хочу підкреслити, що в мене були хороші вчителі: і моя сестра Марина, і Галина Рибак, і Олександр Іващенко, й Олександра Рогульська. Готую новини, прямі ефіри, цього року почала вести нову програму «Непрості істини» про неординарні долі людей.

Слухачі впізнають по голосу також диктора й ведучу програм Ольгу Троценко. Працюючи в облтелерадіокомпанії з 1995 року, Ольга Володимирівна має свою аудиторію шанувальників як серед дорослих, так і дітей. Авторські програми \”Дивосвіт\”, \”Скарбниця мудрості народної\”, \”Здрастуй, казко\”, \”Животворна криниця\”, \”Віконце у світ природи\” – здебільшого оригінальні міні-вистави. А на запитання, чим є для неї радіо, заслужений працівник культури Ольга Троценко відповідає: \”Унікальністю\”.

Кінцевий результат праці журналістів допомагають доносити слухачам технічні працівники: начальник дільниці Анатолій Слинько, інженер І категорії Вадим Радіонов, техніки ефіру Оксана Сич і Володимир Шевченко.
– Записую розповіді людей, що приходять у студію, монтую програму, накладаю музику, яку потрібно підібрати до кожної програми, – каже звукорежисер Лілія Євтушенко. – Стежу за якістю звуку. Якщо є недоліки, то можемо їх усунути – для цього є спеціальна комп’ютерна програма. Випусковий редактор Лариса Миколаївна Смислова завжди підкаже, яку музику доречніше використати, порадить, щоб це було милозвучно, відповідало тексту. На роботу ходжу з великим задоволенням, колектив у нас дружний і злагоджений.

– З часу створення обласного радіо в нас збереглася головна традиція: монолітний колектив, кожен готовий прийти на виручку колезі, – приєднується до розмови заступник директора програм проводового та ФМ радіомовлення Микола Дубовий. – Хоч нині багато молоді, але за короткий час ці люди влилися в колектив, кожен із них має своє обличчя в радіоефірі, їх упізнають по голосу. Знаю по собі. Були такі ситуації, коли під час спілкування люди запитували, чи я працюю на радіо, а то й знають прізвище. А це значить, що працюємо недаремно.

З часу виходу першої передачі обласного радіомовлення ефірний час набагато збільшився. Сьогодні радіо звучить окремими відрізками понад дві годин, починаючи з 6.45 ранку, щодня, навіть на вихідних.
– Найбільш резонансні прямі ефіри, коли є зворотний зв’язок із читачами, – продовжує Микола Григорович. – У студію запрошуємо й артистів, і письменників, і лікарів, і начальників управлінь. Бувають передачі, коли ведучий не встигає поставити заплановане запитання – такий шквал дзвінків. Щочетверга, коли приходять фахівці з Пенсійного фонду, уже зранку телефонують слухачі: чи буде прямий ефір. Вважаю, що саме прямі ефіри є індикатором того, наскільки люди нас слухають. І ми пересвідчуємося, що радіо потрібне. Якщо немає мереж, обірвані дроти чи дорога абонплата, то раджу черкащанам купити звичайний приймач, настроїти на частоту 72.2 МГц і слухати обласне радіо. Адже яким би не був насиченим інформаційний простір, уже 60 років радіомовлення не втрачає популярності на Черкащині.