Сходимо в театр! Наразі – «Академія сміху»

Не час зараз веселитися або несмішна комедія? Щось в цьому є

Комедія – це коли неймовірне стає можливим

Черкаський обласний музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка продовжує дивувати і радувати своїх прихильників. Тільки-но глядач оговтався від прем’єрного показу глибокої сімейної драми «Така любов», а невгомонний маестро театр вкотре запросив своїх шанувальників на чергову прем’єру. На цей раз це була вистава Антона Романова «Академія сміху». Її показ відбувся саме 1 квітня у Міжнародний День сміху.
Вистава за мотивами п\’єси японського драматурга Кокі Мітані «Академія сміху» у постановці молодого кримського режисера А. Романова вкотре майже повністю задовольнила вимогливого черкаського глядача.

Блискавична, легка, іронічна гра молодих акторів, багатогранна сюжетна палітра, вишуканий гумор змушували аудиторію не тільки сміятися і радіти, а й замислитися. Основні проблеми, порушені у виставі, – це вічний конфлікт творчої особистості і держави, закони війни і життя людини.
Дія вистави відбувається у 40-х роках минулого століття у Японії під час Другої світової війни. Місце дії – кабінет цензора.

Драматург Цубаки (актор – Олег Телятник) – догідливий, з пластичною ходою й нестримною енергією митець, приходить до поліції для того, щоб отримати дозвіл на постановку своєї п’єси. Втім, у країні іде війна, і упертий цензор Сакісакі (актор – Павло Гончаров), вважає, що зараз не час грати комедію та любовні історії. Цензор висловлює Драматургові безліч зауважень, однак сила мистецтва так його зачаровує, що він починає відчувати себе актором, творцем. Адже комедія – це не так вже і погано, тому що на сцені все, як у житті.

Погодження на постановку п’єси з нетерпінням чекає театральна трупа. Чотири актори (виконавці – С. Коваленко, П. Голубченко, М Рижевол, Д. Потапчук) у яскравих костюмах розважають відвідувачів різноманітними репризами і номерами. Клоунада у виконанні акторів трупи гармонічно вклинюється у сюжет між діалогами головних героїв п’єси, демонструє багатство яскравого мовлення комедійних масок, образів, загострену увагу до актуальної тематики, синтез жартівливого і серйозного. І навіть під час антракту актори не залишають сцени, а пропонують аудиторії концерт. Мають же актори якимось чином заробляти собі на каву та морозиво, якщо не має дозволу на постановку п’єси?! Але дослуховуючись до слів пісень, розумієш, що чудові, дотепні витівки акторів – це не просто жарти…
Автори вистави соковитими мазками осучаснили сюжет п’єси, прив’язали його до проблем сьогодення. Тут згадується і російський острів, який «нещодавно став російським», і актуальний у сьогоденні лозунг, котрий потрібно повторювати три рази. Проте, на думку Цензора, який упродовж суперечки з Драматургом дещо змінює свій світогляд, лозунг мав би звучати як «Людина понад усе».
І, безумовно, кульмінацією вистави стає звістка про те, що Драматург отримує повістку до лав армії. «Повертайтесь живими! Не смійте гинути!», – спрямовує месседж у далечінь Цензор, звертаючись, таким чином, до всіх воїнів, які обороняють свою Батьківщину від ворога.

Дійство супроводжується музикою одного з найяскравіших композиторів ХХ століття Альфреда Шнітке – великого майстра музичного театру абсурду, і це ще одна із вдалих знахідок авторів.
Вистава залишає відчуття добра, порозуміння і, водночас, тривоги за майбутнє держави і людини. Глядач розуміє, що криза є у кожному із нас. І виплескуючись із особистості, вона створює інший порядок у світі. Утім, змінюючи себе ми навіть іноді не помічаємо, як світ починає змінюватися навкруги нас.

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x