28-річний золотонісець Дмитро Сальницький здає кров уже 7 років. За це час встиг допомогти 12-ом людям та навіть стати кадровим Золотоніського відділення станції переливання крові.
– Уперше кров я здав, коли навчався у Києві. Тоді до нас, студентів Національного університету біоресурсів і природокористування, зайшли на лекцію (це було саме напередодні Всесвітнього дня донора) і запропонували тим, хто хоче, здати кров. Ті, хто зголосилися, заповнили анкету, пройшли попередній огляд. Лікарі довго з нами говорили, пояснювали всі плюси і мінуси донорства. Протягом бесіди «відсіювали» тих, хто боявся чи сумнівався. Потім кілька осіб (а серед них і я) вперше стали донорами. І якщо двоє після цього втратили свідомість, то я почувався дуже добре і жодних скарг на здоров’я не мав. Тоді за здану кров ми отримали по 70 гривень і два дні вихідних. Проте приблизно через рік ми поговорили з хлопцями, які, так само, як і я, тоді здавали кров, і уже самостійно поїхали в Київський міський центр переливання крові. Там біля реєстратури ми побачили дідуся, якому терміново необхідно було 6 донорів (його онучці для операції треба було перелити 3 літри крові). Моя група підійшла, тож я став одним із добровольців. Цей випадок спонукав мене здавати кров постійно, – розповідає Дмитро.
Опісля Дмитро кілька разів здавав кров у Києві та отримав «Книжку донора». Однією з тих, з ким Дмитро тепер «однієї крові» стала пацієнтка «Охмадиту» Ангеліна, яка боролася з рецидивом онкозахворювання. Її донор і досі слідкує за життям дівчинки, спілкуючись з батьком. Ангеліна повністю одужала і нині радіє життю, як і всі діти.
– Після здачі крові, таке приємне відчуття у тілі, легкість. А ще – розумієш, що зробив добру справу, комусь допоміг, можливо, навіть врятував життя, тож день прожитий недарма, – ділиться враженнями Дмитро.
Саме це спонукало Дмитра після переїзду у Золотоношу відшукати місцеве відділення станції переливання крові та запропонувати «свої послуги». А головний лікар, побачивши 5 записів у «Книжці донора», запропонував йому стати кадровим донором відділення. Тепер Дмитро здає кров раз на три місяці, допомагаючи тим, хто так потребує життєво-необхідної рідини.
