Вимирання сіл та «нашестя» дешевих продуктів з Євросоюзу – від цих двох проблем потерпають фермери пострадянських країн. У Словаччині знайшли оригінальний спосіб підтримати своїх товаровиробників. Мерія невеличкого міста Зволен знайшла можливість випускати «місцеві» гроші «живець», які обмінюють у магазинах по курсу 1 до 1 євро. За «живець» можна придбати продукти місцевих фермерів на зволенському ринку, а 10 центів від кожної покупки йдуть на розвиток міста.
– «Вимирання» сіл – це проблема, актуальна для всіх країн пострадянського блоку. Тож спільно із різними підприємцями ми шукаємо можливості для створення нових робочих місць, будівництва житла і підняття престижу робітничих професій та фермерської праці, адже нині усі хочуть були лише офісними працівниками, – перелічує такі знайомі для України проблеми заступник мера міста Зволен Ярослав Стеглік. – Нині ми живемо у такій реальності – 70% продуктів є привозними, тобто ми маємо сильну залежність від імпорту. Поля і колишні колгоспи пустують. М’ясо та молоко, що раніше виробляли понад потребу (120%), споживаємо іноземне. 87% фруктів та овочів раніше теж було із домашнього ринку. Тепер же вирощуємо лише 45% із того, що могли б, адже після вступу до ЄС до нас хлинули дешеві продукти. Ось і виходить, що йогурт, який проїхав 100 кілометрів, у нашому супермаркеті все одно дешевший за місцевий. Це відбувається тому, що у розвинених країнах Євросоюзу – Франції, Німеччині 50% вартості продуктів дотують. А поки в нашій країні немає державних дотацій – ми допомагаємо на місцевому рівні.
Підтримкою для місцевих фермерів є локальна зволенська валюта – «живець». Запровадила проект місцева громадська організації «Живиця», яка, спільно з мерією, готувала ініціативу протягом трьох років.
– Потрібно було офіційно укласти угоду з Національним банком Словаччини, погодити використання власних грошей, захистити їх від підробок, – пояснює голова департаменту розвитку мерії міста Зволен Юліана Істокова. – Але тепер ми маємо реальний інструмент підтримки місцевих фермерів. На зволенському ринку за «живець» можна придбати продукцію, а заодно ще й розвитку міста посприяти, оскільки 10 центів від кожної купюри йде на реконструкцію місцевого парку. Ще одна особливість «живця» – дійсна ця валюта лише 1 рік. Тому вона увесь час в обігу. Нині ми маємо уже 30 різних магазинів, де євро можна обміняти на «живець», а в соціальному фонді для відновлення парку уже зібралося 1 тисяча євро. До речі, частину заробітної плати місцеві чиновники теж отримуюють у локальній валюті.
Чи можливий такий вид підтримки вітчизняного товаровиробника в Україні?
Як зауважують черкаські фінансисти – наврядчи, оскільки на законодавчому рівні в Україні заборонено виготовляти в будь-якій формі сурогат грошей. Подібні речі має право робити виключно Національний банк України.
Радять, що краще \”домовитися\” (проплатити) випуск будь-яких сувенірних гривень з місцевою тематикою і викупити весь їх випуск у НБУ. У наслідку дані сувенірні (тематичні) гривні можна реалізувати місцевим підприємцям, меценатам, простим громадянам за певною ціною, а прибуток пустити на виконання Програми розвитку підприємництва. Для стимуляції простих громадян на придбання даних грошових знаків (які будуть платіжним засобом на всій території України) можна розробити Споживчу Програму, в якій наявність хоча б одного даного грошового знака при розрахунку за товар вироблений на території певної області припускає певний процент автоматичної знижки.
