Весняні реалії у погоді і у поведінці окремих особистостей стають усе більш помітними. Чоловіча частина того чи іншого колективу починає, так би мовити, «кучкуватися і ворушитися». І, певна річ, з позитивною і креативною метою. Поздоровити наших славних жінок! Подарувати їм хоча б у один… окремо узятий день… свято!

Бо в українських жінок – стільки нелегких проблем! Наприклад, як це у приведеній нижче усмішці.

ДЕ НЕСУТЬСЯ
Одарка важко і похмуро,
Хвилює все ж пригода ця:
– Микито, де ж несуться кури?!
Бо цілий тиждень… ні яйця.

А той ремарку невелику:
– Кури у нас… на це зважай…
Усе ж комп’ютерні до крику!
Це справжні хакери… гай-гай…

Не знаєш, де кури несуться?! –
Пита Микита, –
Та невже?!
Вони несуться у Фейсбуці!
А, може, й в Твіттері уже…

Та і взагалі не треба вважати, що українські жінки – це якісь там безпорадні і беззахисні істоти. Бо досить їм… ну, хоча б мимохіть… глянути на когось з чоловіків і вони вже чітко уявляють – хто є хто! Ну, ось, наприклад, як у приведеній нижче іронічній мініатюрі.

СЛОВА ЗІ ЗМІСТОМ

І такий буває квас!
Мишка юна й мила
Мовить: – Є коти, що нас…
Зовсім не ловили.

Хоч питань ціла гора,
Нам це не завада.
Але все ж миша стара
Не зна, що й казати.

І тоді слова оці…
З немаленьким змістом:
– Ну, є коти – фахівці…
Є пропагандисти!

Але українські жінки і цінують своїх чоловіків, і при потребі кличуть їх на допомогу. У всіх сферах. І у політиці теж.

ТО ВИ Б…

Політика – це ж… каламутні води.
Хоч там бува – і… простір для польоту.
Якщо Лисиця успіхам не рада,
То звуть тоді вже… Зайця-технократа!
І кажуть, хоч це на межі скандалу:
– То ви б вовками… не покерували?!

А жіноча турбота – це для кожного чоловіка важливо. Незважаючи на вік. Про це і йде мова у наступній усмішці.

НЕ ЙДИ

А вже коли вишня квітне,
То й серцю радісно в хаті.
А дід: – Ну, ми – люди не бідні,
Хоча усе ж не багаті.

І баба тримає марку –
Чи вечір… чи день… чи ранок.
– Ні, діду… Не йди – в олігархи!
Бо матимеш… стільки коханок.

І коли придивитись, і коли замислитись, жінкам з чоловіками буває дуже важко. І як їм усе ж… з цього приводу не поспівчувати!

РОЗДУМИ КАСТРУЛІ

Отож і поглядаєш мимохіть –
Ще не кипить… чи все-таки кипить?!
Ці кляті будні… Вистача напруг –
І нині… так, як і у дні минулі…
Бува, такі вариводи навкруг,
Що де вже… бідолашній тій каструлі!

Отож і справді ж: весна – це непроста пора… Пора дивовижна! Тому і тема – весняні мотиви у гуморі… і взагалі у літературі… це ж тема невичерпна.

ДИВОВИЖНА ПОРА

Весна… І вже серце чиєсь – завмира…
Отож і не варто – зі звичними мірками!
Весна – це така… дивовижна пора,
Коли і бухгалтери стають уже… ліриками!