Хочу показати черкаським краєзнавцям уривок статті‚ надісланої до «Свободи»‚ бо у ньому згадані Черкаси

Анатолій Трембіцький. „Родинна династія Сіцінських-Чехівських-Січинських-Шандорів: просопографічний портрет (XVIII-ХХІ ст.)“. Хмельницький. Видавництво Стрихар А. М. 2019. 850 стор.

У монографії Анатолія Трембіцького розв’язана наукова проблема щодо створення колективного портрету відомих представників української родини, знакової в житті України та української діяспори Німеччини, Словаччини, США, Франції, Чехії. Розвиток вітчизняної історичної науки на сучасному етапі потребує створення сучасних історичних портретів цілих династій визначних науковців чи відомих українських діячів у контексті історично-культурного розвитку української громади в місцях осідку, створення праць про ролю і місце цих особистостей в історично-культурній спадщині українського народу.

Про визначні постаті цієї династії тривалі десятиліття було заборонено говорити. Цей проєкт, виконаний на належному науковому рівні, заповнює один із важливих секторів фундаментального знання про історичну ролю кожного зі значних особистостей в певну історичну добу. Досліджень життя та діяльності кращих представників цієї славної української родини не проводилось. Тоталітарні радянський та чехословацький режими наклали на неї ідеологічний штамп «українські буржуазні націоналісти».

Монографія складається з шести розділів і 22 підрозділів, які збалянсовані за обсягом, логічно доповнюють один одного та загалом забезпечують комплексний підхід щодо висвітлення історії життя та діяльності багатьох членів родини.

Володимир Чехівський (1876-1937) був депутатом 1-ої Державної думи Російської імперії від Київщини, членом Революційної партії України та Української соціял-демократичної робітничої партії, членом Подільської та Одеської «Просвіти», членом Центральної Ради, директором Департаменту сповідань з правами міністра у гетьманському уряді, головою Комітету охорони республіки, Прем’єр-міністром та Міністром закордонних справ Директорії доби Української Народної Республіки, дорадником Митрополита Василя Липківського, учасником Першого (1921) та головою Другого (1927) Всеукраїнських Православних Церковних Соборів Української Автокефальної Православної Церкви, автором близько 30 богословських праць. Він працював вчителем в Черкаському духовному училищі та в Черкаській чоловічій гімназії, був головою ради лекторів Кам’янець-Подільського українського народного університету, викладачем ряду навчальних установ. Розстріляний 3 листопада 1937 року за рішенням особливої трійки в урочищі Сандармох у Карелії.