Родина, на мою думку – це те, найголовніше, що тримає в цьому житті і те, заради чого людина в принципі живе. Родина це та сота, на якій тримається весь вулик держави. Коли людина не має сім᾿ї, не пам᾿ятає свого роду, своїх традицій, від цього страждає і вся держава. Адже правда, любов до землі, до свого роду, свого села, району, області а відтак і держави передається з дідом-прадідом. Звідси береться і патріотизм, любов до своєї місцевості, країни, людей.

Саме тому, коли людина втрачає когось із близьких, то це дуже складно. Слава Богу, що я ще є син своїх батьків. Це мене гріє і навіть відчуваю себе молодшим і емоційно, і фізично. Також дуже приємно, коли дивлюся на своїх дітей, як вони розвиваються, як дорослішають, змінюються, сильнішають. Думаю, це найважливіше в житті. Все решта, якісь досягнення, здобутки, матеріальне благополуччя, то має бути на третьому чи десь там якомусь п᾿ятому плані життя.

Я завжди беру приклад із своїх старших, батька, мами. Вони вже дорослі люди, які пропрацювали увесь вік і багато пережили, тому мені особливо цінно і важливо те, як вони ставляться до життя.

Я сам із великої родини. Рідний брат в мене один, але двоюрідних дуже багато. Нас так виховували, що я не відчуваю різниці між рідним і двоюрідними, тому, коли мене запитують, чи є в мене близькі родичі, я відповідаю, що маю 14 братів і дві сестри. Мій рідний брат для мене нічим не відрізняється від інших. Ми всі одна родина. Я знаю точно, що якщо я замотаюся і не передзвоню мамі, то це обов᾿язково зробить двоюрідний брат чи сестра. Так само намагаюся виховувати і своїх двох синів.