2018 рік
При початку – про погоду. Його зустрічали по сухому за нуля градусів. Увесь грудень 2017-го йшли дощі, а пейзаж був то жовтневим, то листопадовим. Різдво 7 січня – ще аномальніше: +6 – 8°С, травичка молода, реальними фотками забутонився Фейсбук. Аж 10-го уночі до нас несміливо постукали морози. Перший рівний сніжок
ліг у ніч на 16-те, потім трохи досипало, а по-справжньому вгатило 18 – 19 числа. “Балканський циклон” і навіть в Черкасах – надзвичайна ситуація. То не має значення, що снігоприбиральної техніки тут трохи більше, аніж взимку посеред лану. Біля Будинку торгівлі пасажири тролейбуса №10 пхали “рогатого”, аби рушити далі… Та да, півметра снігу для нашого міста – то фатальний апоколапсус. Ще одну справжню зиму ми побачили з початком весни: 28 лютого, 1 та 3 березня – потужні снігопади.
Та ні, це буде якась хроніка погоди. Дізналися про зимову – й досить. Цікаво хіба тим, що на цей час сценарій подібний. Ну а далі – дощовий липень, спекотний серпень, дощовий вересень, спекотний жовтень… Симетричненько так увесь рік, але вже без подробиць.
То що ж тоді, наприкінці 2018-го, мені пригадалося?
1. Отруєння дітей
54 учні, три вчительки й техпрацівниця 8-ї школи “отруїлися невідомою речовиною” під час лінійки 8 травня та потрапили до лікарні. Тетраетилсвинець там був чи якась інша зараза – не з’ясовано: посадовці Черкас і Києва щось мимрили зо пару місяців, а потім їм зовсім заціпило. Ефективність розслідування – ідеальний нуль, історія ними вже забута, що й передбачалося.
2. Тріумф “Черкаських Мавп”
Тричі у “золотій серії” обігравши своїх візаві з Дніпра, “Черкаські Мавпи” вперше в історії стали чемпіонами Суперліги, тобто – чемпіонами України, а капітана команди Олександра Кольченка було визнано найціннішим гравцем першості. То навесні, а про осінь і зиму 2018-го не будемо: хоч щось тут має бути абсолютно позитивним.
3. Найкримінальніше місто
У ніч проти 8 січня було жорстоко вбито черкаську таксистку Ірину Чуприну. 24 травня у офісі ВО “Черкащани”, що у середмісті, застрелили депутата облради Сергія Гуру. Не минуло й місяця, як 16 червня на вулиці Сумгаїтській злетів у повітря “Мерседес” директора ТЦ “Транзит” і власника прибуткового будівельного бізнесу Анатолія Скоромного, який, не приходячи до свідомості, помер у Третій міській лікарні.
Залишається нагадати, що 28 вересня 2017 року від рикошету після автоматної черги загинув депутат міськради Михайло Бінусов, 4 листопада 2014 року розстріляли підприємця Віталія Рогачова, 26 серпня 2008-го застрелили директора ринку на Сєдова Юрія Нечипоренка, 6 березня 2008-го кілер “відновив справедливість” щодо колишнього “торпедівця” Кабана, а на той час добропорядного бізнесмена Юрія Бондаренка, 25 жовтня 2007-го було вбито підприємця Андрія Перехреста…
Навіщо ця “братська могила” тут? Та просто – скільки б не обурювалися в керівництві міськради публічним дописом начальника кримінальної поліції В’ячеслава Аброськіна про те, що Черкаси – найкримінальніше місто України, головний коп мав право на таку чи то емоцію, чи зважений висновок. Як кажуть – “за сукупністю складу” фактів, основні з яких наведені.
4. Книжковий фестиваль
20 – 22 квітня, обласна філармонія, “Книжковий фестиваль” за участі найвідоміших літераторів України, 58-ми видавництв та 9-ти тисяч відвідувачів. Людмилі Фіть та її невеличкій команді волонтерів вдруге вдалося блискуче промо міста: те, над чим чи то справді працюють, але безрезультатно, чи вдають що працюють, міськвиконкомівські посадовці “з привабливості”.
5. Ткаченко пішов
Щодо події, крапка в якій була поставлена 20 листопада, деякі колеги “вангували” ще два роки тому: “ось-ось, як не сьогодні, то завтра”. Але призначений на посаду голови Черкаської ОДА ще Олександром Турчиновим, Юрій Ткаченко хоч і без феєричних успіхів, зате й без очевидних провалів, благополучно прокерував краєм з березня 2014-го по листопад 2018-го, тобто понад 4,5 роки. Довше – лише Олександр Черевко: 5 років і 1 місяць.
6. Тут варив Гройсман
Після кількох відтермінувань, останнє з яких датоване ще 1 грудня 2017 року, влітку таки завершили ремонт мосту. Замість планових 3 – 4 місяців він тривав понад рік. Можливо, було б ще довше, але одного осіннього дня цілих три хвилини наш міст зварював сам прем’єр!
7. Шоколадний зоопарк
А знаєте який рейтинг Петра Порошенка у Черкасах? З 681 особи його підтримують 162, тобто 19%. Саме скільки респондентів схвалило ідею титульного спонсорства “Рошен” зі внесенням шоколадного бренду в назву черкаського зоопарку. От звідси й такий жартівливо-суб’єктивний висновок щодо рейтингу.
Да, знатна “дискусія” організувалася у вересні того року. Самі знаєте, які вони гарячі, оті срачі по-черкаськи з нічого. І 76 мільйонів спонсорських за солодку назву не допомогли. А невдовзі, 7 жовтня, зоопарк чомусь загорівся. На щастя не увесь, а лише той сектор, де птахи й мавпи. Чотири пожежних машини за викликом – це серйозно. Задля порятунку, частину пернатих просто випустили на волю. Але навряд та несподівана воля стала рятівною для всіх птахів.
8. Кінець згорілого корпусу
Ця історія тривала 28 років і, нарешті, скінчилася. Хоч і зовсім несподівано: на початку листопада ліве крило навчального корпусу №4 ЧНУ “тупо знесли”. Відповідно до проекту, воно буде відтворене таким, яким і було до пожежі 1990 року. Можна навіть сподіватися, що збудують швидше, аніж загалом знадобилося часу на те, аби прибрати згарище з центру.
9. “Флешмоб пильних”
Якось у королівській кареті відпало заднє ліве колесо, тож король наказав перевірити усі ліві задні колеса на всіх каретах в усьому королівстві. Приблизно так відреагувала місцева влада на пожежу із жертвами у ТРЦ російського міста Кемерово. У квітні “черкасці інспектували магазини”. Ну тобто як “інспектували”: хто не мав іншого заняття (а громадські активісти зазвичай його таки не мають), у супроводі пожежних шарились з умними ліцами по LUBAVA. Не школи перевірялися, не садочки й не лікарні, а саме ТРЦ. Бо в Кемерово згорів ТРЦ, а не школа, садочок чи лікарня.
10. Театр: нічого нового
Подія – це коли щось відбувається. І можна б згадати страйк маршрутників, початок реконструкції злітної смуги аеропорту, “відкриття із закриттям” гімнастичної зали у колишньому кінотеатрі “Мир”, заснування МСК “Дніпро”, та натомість нагадаю про подію, яка вкотре не відбулася. А саме – попри клятви посадовців, що от вже точно перед Новим 2019 роком театр знову зустріне глядачів, – цього не сталося. 1 січня з часу пожежі минуло рівно три з половиною роки.
Тепер суб’єктивно – про справи “державної ваги” 2018 року. Ще з 2013-го ресурс “Мислово” визначає слово, яким ми найбільше цікавимося. Були серед таких справді знакові, траплялися прохідні. Ну, наприклад, з першої групи: 2013 – “Євромайдан”, 2014 – “Кіборги”, 2017 – “Безвіз”. Сьогодні ми й без “Мислова” знаємо, яким стане “головне слово” 2020 року, інтрига невелика: “Коронавірус” чи “Ковід-19”? Десь близенько опиниться й “Локдаун”. І якщо не трапиться ще якої планетарної халепи, то словом 2021 року стане “Вакцинація”. Ну а слово 2018-го? Та звісно, то “Томос”, який переміг “Євробляхи”, “Воєнний стан” і “Новачок”. Утім, його “черкаське звучання” ще попереду.
Що запам’яталося з 2018-го (без підглядок), то це припинення членства України в СНД, вибухи боєприпасів в Ічні, захоплення трьох українських суден поблизу Керченської протоки й слідом – воєнний стан в 10 областях України.
Рік великих втрат. Україна попрощалася з Левком Лук’яненком, Мирославом Поповичем, Леонідом Каденюком, Іваном Драчем, нашим земляком Давидом Черкаським, Кірою Муратовою, Олегом Базилевичем, Мариною Поплавською. В різних країнах навічно провели Стівена Хокінга, Мілоша Формана, Шарля Азнавура, Монсеррат Каббальє, Джорджа Буша-старшого, Михайла Державіна, Людмилу Сєнчину, Олега Табакова, Олега Анофрієва, Володимира Войновича, Романа Карцева, Едуарда Успенського, Миколу Караченцова…
