Це був тривалий шлях, але результат того вартий. Тож, про все по порядку.

Пам’ятаєте, у вересні ми влаштували разом з БФ «Другий Фронт Черкаси» та Благодійний фонд Черкаси Чайка благодійний аукціон, на якому збирали гроші на рятівний автомобіль для наших захисників? Тоді нам не вдалося зібрати усієї суми. Розпочався процес дозбору та пошуку варіантів. Ми знайшли автівку в Польщі, яку львівські хлопці пригнали в Україну. Після першого техогляду хлопці з фонду вирушили на ній у Черкаси. Але… Дорогою машина зламалася. Не завелася прямо на парковці у Вінниці. І доки хлопці намагалися визначитися з подальшим планом дій у чужому місті, до них підійшов вінничанин Сергій і запропонував допомогу. Він вирішив усі організаційні питання і за кілька годин реанімобіль був у ремонтному боксі Бош сервіс. Там навіть не взяли грошей за ремонт, коли дізналися, що це за машина і для кого.

У Черкасах машина пройшла повне ТО, замінено всю електроніку, встановлено автономне живлення та обігрів. А ще яскраву білявку перефарбували у захисний зимовий колір.

Фінішним етапом стали ремонт крісел, кріплень каталки, встановлення драбини та запаски − за це ми вдячні черкаському підприємству, адже зробили це за добу і безкоштовно. (Це саме той момент, коли використовуєш родинні зв’язки. Папуля й братик, ви круті − люблю вас і дякую, що ніколи не відмовляєте на усі мої «тут фонду тре допомогти»).

Були, звісно, й не надто приємні нюанси. Спершу хотіла не писати про них, але все ж люди мають бачити не лише ідеальну картинку. На СТО у Львові, або не побачили, або не захотіли побачити проблему, через яку, власне й сталася вінницька пригода. Були майстри в Черкасах, які зі «знижкою для ЗСУ» нарахували вартість фарбування значно більшу, ніж інші їхні колеги абсолютно без знижок, мийка вирішила, що 2500 грн − нормальна сума за миття машини. Але то все деталі.

Значно важливіше, що є такі люди, як Сергій із Вінниці чи Андрій із Київщини, який возився в Черкасах з цією машиною «як з рідною». Що є люди, які організовували з нами аукціон, є люди, які купували лоти, є люди, які на кожному етапі абсолютно безкорисно робили цю машинку «краще, ніж для себе». А ще Ротарі клуб «Черкаси-Центр» дали для машинки купу таких необхідних медичних розхідників.

Тож, ціль досягнуто й швидку передали військовим. І якщо вона врятує хоча б одне життя, то цей шлях був вартий того, аби його пройти. Дякуємо усім, хто був поряд.

Звісно, за ці 4 місяці ми передавали захисникам інші машини, квадрокоптери, старлінки, турнікети, медичні девайси, теплий одяг − стільки всього, що й не перелічиш. Але раді, що досягли і цієї великої мети − реанімобіль. Уже маємо наступний задум − грандіозніший за цей у рази. Але про нього трохи згодом.