Їй понад століття і, хоч автентична фарба зникла, вона все ще виблискує на сонці. Кокарда з тризубом зразка 1918 року – саме такий знак, що прикріплювався до кашкета військовослужбовця, нещодавно поповнив колекцію Черкаського обласного краєзнавчого музею, розповідає заступник директора з наукової роботи Тетяна Валах.

«Річ цього періоду в нас єдина. Дуже мало в нас подібних артефактів. Така кокарда – знак на кашкет до військової форми. Саме у 20-х роках минулого століття, її використовували всі роди військ», − розповідає заступник директора.

Така знахідка має цікаву історію, продовжує пані Тетяна, адже з’явилася 1918 року – у період революції. Ще до 1917 року використовували стару кокарду царської армії, яку доповнювали стрічкою у національних кольорах. Все змінилося 1918-го, коли гетьман Павло Скоропадський 6 червня наказав впровадити кокарду з тризубом для всіх родів військ.

«Однак влада гетьмана Павла Скоропадського проіснувала недовго. Наступного року прийшла до влади Директорія Української Народної Республіки, яка впровадила зовсім іншу кокарду. Однак вона не прижилася і військові продовжували використовувати саме цю кокарду», − пояснює Тетяна Валах.

Перед тим, як потрапити до рук фахівців краєзнавчого музею, кокарда подолала довгий шлях, каже заступник директора. Адже її місцевий житель знайшов на пляжі села Сагунівка Черкаського району. Артефакт винесли хвилі Дніпра на берег. Достеменно сказати скільки вона пробула у воді неможливо. Музейним працівникам довелося її відмити від іржі та вирівняти:

«Якою вона була на фото до реставрації можна побачити. Можливо її принесла вода, можливо якось вимила. Там же ж були старі поселення, затоплені нині Дніпром. Ми ж не знаємо, де саме вона перебувала всі ці роки, адже їй понад сто років. Цей чоловік подарував її нашому музею за що ми йому вдячні».

Тетяна Валах розповідає, який вигляд мала кокарда в часи її створення. Тризуб, що розташований в центрі знаку, був на блакитному тлі. Воно покривалося або емаллю, або фарбою. Із останнім кокарду носили рядові козаки, а покриту емаллю – офіцери.

Цікавим є і час виготовлення кокарди, каже музейниця. Саме 1917−1921 роки – період становлення української держави. На карті Європи за кілька століть бездержавності з’явилася Україна. Втім, тоді до кінця незалежність не вдалося відстояти.

«Багато колишніх вояків армії УНР змушені були залишити Україну та поїхали за кордон. У 1917-1921 роках закладаються перші основи української держави. На той момент відбувалося формування армії, визначалася територія. Ви ж знаєте, що у 1919 році відбулося об’єднання двох частин України ЗУНР та УНР, відбувалося формування органів влади», − розповідає фахівчиня.

Події та персоналії тих часів представлені в експозиції музею. Є тут відтворені однострої військових. Серед них одяг «Чорних запорожців» − військового формування кавалерії армії Української Народної Республіки:

«Не всі підрозділи армії Української Народної Республіки використовували такі кокарди, яку нам подарували. Вони мали свій одяг тоді і свою кокарду. Вони використовували кокарду у вигляді черепа з перехрещеними кістками. Такий же символ був і на їхньому прапорі».

Поруч із одягом «Чорних запорожців» представлений однострій військового армії «Січових стрільців» − підрозділу Наддніпрянської армії УНР, сформованого 1917 року:

«У них кокарда була іншою. Вона мала зображення архистратига Михаїла. Саме така кокарда була поширена 1917-го року в період Центральної ради».

Нині ж кожен рід військ сучасної української армії має свою кокарду. Але незмінним продовж років, десятиліть та століть залишається зображення тризуба на ній, пояснює пані Тетяна.

Для Черкаського обласного краєзнавчого музею подарована кокарда є дуже цінним експонатом, каже Тетяна Валах. Вона прикрасить зал «Національно-визвольні змагання та духовне відродження краю» після завершення війни. А до цього її спустять до фондосховища як цінний експонат.

Заступниця директора музею запрошує долучитися до поповнення музейної колекції усіх, хто матиме нагоду відшукати подібні знахідки. Адже вони – це промінь світла, який здатен показати більше інформації про історію нашої країни.

 

Слава Ярова