Анна Григорович − відома дитяча письменниця з Черкас. Дуже скромна, щира та надзвичайно ерудована, тепла в спілкуванні й відкрита до читача та його читацьких запитів. Добре відома своїми чудовими книгами-фентезі − повістями «Незвичайна експедиція в зачакловане королівство», «Чарівні пригоди конячки Камелії та зоряних дітей», «Три дні з життя Єви». Рисами обличчя та внутрішнім сяючим світлом і сама схожа на чарівницю. Її письменницькі доробки здатні творити Добро й уже давно просяться в екранізацію. Із письменницею спілкуємось про її щойно презентовану в новому редагуванні книгу «Зелений трамвай», і про те, як казка може зцілювати людські душі.
− Пані Анно, як з’явилась ідея написати повість «Зелений трамвай» ?
− Узагалі-то ця казка була написана мною досить давно. Кілька видань виходили ще до початку повномасштабного вторгнення. Але в новій покращеній редакції та в такому цікавому форматі як зараз, вона побачила світ уперше. Насамперед тому, що зараз книгу надзвичайно креативно надруковано. Вона вийшла в світ у видавництві Юлії Чабаненко, де власне й була реалізована дуже цікава креативна верстка. Над виданням працювали два художники, малюнки яких використовуються. Художник Сергій Баранов, зокрема, наповнив зміст книги потужною візуалізацією. Він ілюстрував книгу ще при першому виданні. Але таке враження, що з часом його малюнки аж ніяк не втрачають своєї актуальності. «Покреативили» й дизайнери видавництва Юлії Чабаненко. Завдяки їхнім ідеям книгу ще більше хочеться читати, і вона є більш привабливою для юного читача.
− Про що «Зелений трамвай»?
− Події казки відбуваються в чарівному вигаданому мною світі. Так само, як і події всіх інших моїх казок. «Зелений трамвай» − мудра, сповнена пригод історія із серії «Гріандія: світ мандрів». Книга про важливість сімейних цінностей і щирої дружби.
Ця книга, зокрема, розповідає про самотню дівчинку, яка багато років не бачилася з мамою. Маня старанно вчиться, бо живе з суворою бабусею. У Мані багато внутрішніх комплексів і страхів. Вона хворіє і ніяк не може одужати, допоки не відпустить всі свої страхи. У контексті книги я натякаю, що дівчинці вкрай необхідне втручання добрих, вищих сил. Так завжди трапляється з моїми героями. Вони мають певні страхи, але за підтримки вони знаходять у собі сили і стають на шлях зцілення. Долають невпевненість та рятуються від закомплексованості. Книга насправді дуже добра. Ще й про те, як казкові істоти допомагають дівчинці побороти почуття самотності, вийти на новий рівень самовідчуття та самореалізації.
− Ви сказали, що книга побачила світ у новій редакції.
− У новій редакції деякі сюжети дещо скорочено, і дещо доповнено, та зміст не змінився. Але відбулося покращення книги. Описана мною історія насправді є дуже цікавою. Трохи детективна. Книга дуже подобається всім, хто її читає. І навіть дорослим. Зараз цю книжечку використовуємо в якості посібника для казкотерапії. Такі сеанси казкотерапії проводяться для дітей ВПО та дітей, які втратили батьків та рідних у нинішній війні. Діти можуть переживати дуже сильні, руйнівні для психіки емоції. Вони не вміють вибудовувати соціальні взаємини, але відчайдушно потребують друзів і тих, хто зрозуміє їхній біль. Для казкотерапії ми всі, хто придумав, організував та реалізовує проєкт «Ти – переможець», продумали все таким чином, щоб до книги була ще розмальовка та мапа казкового світу, який придумала я.
Діти радіють цьому друкованому «комплекту щастя». Відкривають одразу мапу, починають шукати якісь країни. Це для них не лише занурення у світ цієї казкової історії, а ще й додаткова пригода. Є мрія, прислухаючись до дитячих запитів, додатково ще створити настільну гру на основі цієї мапи.
− Розкажіть трохи про цей проєкт.
− Наш проєкт, підтриманий низкою міжнародних та українських Ротарі-клубів, який отримав назву «Ти – переможець», багатоетапний.
Найперший етап було реалізовано на початку повномасштабної війни. Тоді на телеканалі «ВІККА» були відзняті вісім телепередач. Знімальним процесом керувала ротарійка та відома черкаська журналістка, директорка ІА «Нова Доба» Тетяна Очеретяна. Я брала тоді участь у зйомках як казкарка. Так само з нами в команді була психологиня Людмила Бондаревська. Ми разом із дітками працювали в студії, після чого наприкінці кожної з програм вона давала свої професійні коментарі та поради. Нині ми продовжуємо та розширюємо цей проєкт. Другий його етап розпочався з новорічних свят. Тоді вдалося охопити увагою та обігріти словом близько 500 дітей. Ми організовували наші зустрічі та дарували дітям свято не лише в Черкасах. Серед інших міст, побували в Каневі, Чигирині, Золотоноші, Драбові, Руській Поляні. Ще ми відвідали нашу черкаську онкологічну клініку. На цих локаціях ми пропонували дітям чудову казкотерапію, поєднану з низкою цікавих та пізнавальних майстер-класів, театральним дійством від Черкаського лялькового театру. А ще пригощали всіх учасників солодощами. Зрозуміло, що в онкологічній клініці з певних причин довелось обмежитись лише казкотерапією.
Зараз у нас етап групових занять, які ми проводимо в Черкасах, у Черкаському обласному краєзнавчому музеї. Продовжуємо виїзні зустрічі. Останнім часом побували в Чигирині та Каневі. Плануються подібні зустрічі також у Руськополянській громаді. Саме для таких групових занять і було надруковано цю книжку під назвою «Зелений трамвай» невеличким накладом, але таким, що здатний охопити потрібну дитячу аудиторію. Ми даруємо книгу дітям і отримаємо зворотній зв’язок. Діти із задоволенням читають. Плюс мають у подарунок чудову розмальовку та мапу казкової країни. Одночасно із моєю розповіддю про якісь казкові історії з нами працюють народні майстрині. Вони роблять із дітками поробки. Від самого цього процесу всі ми разом у захваті. Усе разом, у комплексі, допомагає дітям забути про стресові ситуації і про глибокі психологічні переживання, які довелося відчути.
− До речі, розмальовка та мапа дійсно є чудовим доповненням до самої книги. І відчуваються, як невід’ємна частина до неї.
− У розмальовці всі малюнки від художника Сергія Баранова. А обкладинку самої книги виконала відома черкаська ілюстраторка, художниця Ірина Жучок. Так само вона відтворила мапу «Чарівний світ Гріандії», зберігаючи авторство Анни Григорович. Наприклад, у мене Лікодонія є прообразом України. Каштанове місто − звісно це Київ. Над назвами на мапі я працювала дуже довго й дуже ретельно. Для чого це мені знадобилось? Бо мені потрібно було вписувати в контекст реальні події, які насправді відбувались у тій чи іншій країні світу. І оскільки в мене є персонажі, списані з нашого реального життя, то для, наприклад, француженки Сари Бернар потрібен був прообраз Франції. І відповідно − країна Фрагмен. Майстер Бродман у мене родом із Австрії. Тому Шапольма в мене є прообразом Австрії. І багато інших персонажів, серед яких відомі архітектори, назви історичних будівель, музеї вписані в країну, яка є прообразом України.
А от самі події «Зеленого трамваю» розгортаються в країні під вигаданою назвою Ягора. Цікаво, але з допомогою мапи діти можуть придумати свою казку, яка буде розгортатись у якійсь із казкових країн або ж уже поза її межами.
Прикраси на мапі з часом й самі стають артефактами та такими об’єктами, від яких можна відштовхуватись в описі певних казкових подій.
Казкова атмосфера спонукає дитину теж фантазувати. Не тримати в собі власні страхи та комплекси, не мучитись у безвиході, а завдяки творчості виплескувати емоції назовні. Радитись із психологами, із дорослими. Це надзвичайно сильно в нашому проєкті, де працюють не лише казкарки, але також і професійні психологи, і народні майстри, які через заглиблення в магію народного мистецтва та через тактильні якісь речі допомагають їм також здолати кризові стани.
− Чому Анна Григорович обрала для себе фентезі ?
− Скільки я себе пам’ятаю, щось вигадувала. Із дитинства. У мене в середині мого Я бурхливо відбувалося якесь фантазійне життя. Знадобилося багато років, аби наважитись почати працювати в якості письменника. Не просто писати чернеточки якісь, а сісти й написати від початку до кінця ті історії, які нафантазувались у серйозну та змістовну книжку. Небагато мною написано книг, але маю ще багато ідей. І я вірю, що все ж таки вдасться прискоритись, щоб свої мрії втілити якомога повніше. І бути корисною через них нашим маленьким людям.
Тетяна Євген’єва
