Відомий київський художник Олексій Ревіка представив у Черкасах другу частину свого проєкту «Червона лінія» − «Тисяча тривог». На цей момент серія «Червона лінія» налічує 103 твори. Над нею художник працював два роки. Усі його плакатні картини про війну й про колосальний супротив України. По суті це велика збірка актуальних, гострих, плакатів, виконаних у графічній техніці про все те, що потім ми називатимемо «історичною пам’яттю». Бо автор як і всі ми щиро вірить у нашу Велику Перемогу над ворогом.
За словами автора, ідея створення серії плакатів «Червона лінія» виникла ще на передодні повномасштабного вторгнення росії. Головним художнім засобом при створенні цих робіт стала звичайна кулькова ручка. Олексій Ревіка стверджує, що саме вона дозволяє швидко реалізовувати складні сюжети максимально швидко. Як того й вимагає робота над плакатом, так би мовити «на злобу дня». А головним «наголосом» є лаконічність та алегорія, яка є добре зрозумілою без зайвих коментарів.
Для художника дійсно важливим було і є нині створення картини простими засобами, за допомогою малюнка та кольору, окремої загадкової історії, яка цікава та зрозуміла глядачеві, історії, яка відображає його власні спостереження світу.
Зараз у межах арт-простору «Склад №5» експонується 31 робота Олексія Ревіки. Минулого разу він показав черкащанам 37 робіт.
Черкаська публіка зустріла першу персональну виставку художника дуже тепло. І ось автор стверджує, що ця щира зустріч надихнула на продовження роботи на проєктом.
− Не всі роботи зміг привезти з тієї серії. Але можна помітити, що ця, наступна, частина є більш експресивною. Я став використовувати більше кольору. Більше таких матеріалів як поталь. Незмінною залишилась тема − це тема війни, нашому українському опору, якимсь особистісним для кожного з нас моментам… Є роботи, що присвячені конкретним людям, які зараз перебувають на фронті. Хочу висловити свою вдячність військовим. Приклоняюсь перед ними, тими, хто дозволяє нам залишатись у відносній безпеці, − підкреслив Олексій під час презентації чергової виставки в Черкасах.
Чи є у нього найголовніші роботи?
− Коли я в процесі, кожна окрема робота для мене найголовніша. Я не прив’язуюсь до тієї чи іншої картини. Я переживаю емоції в процесі створення.
Говорю мовою мистецтва про те, що нині відбувається в Україні та світі і є відображенням, переосмисленням подій, через своє бачення. Але є таке поняття як інтерсуб’єктивна реальність. Це те, що стосується всіх − наприклад, емоції, певний душевний стан. Ми сьогодні приблизно однаково вібруємо. Якщо вдається художнику вловити цей момент, тоді, коли люди приходять на виставку та дивляться роботи, переживають ті самі емоції, будучи на одній хвилі з художником, − поділився думкою Олексій Ревіка. − Хоча я не ставлю собі за завдання, щоб мої роботи були абсолютно зрозумілими. Я просто роблю те, що роблю. Я часто, підписуючи роботи, відшукую гарні слова. Короткі. Такі, які можуть вивести на алегорію у сприйняті картини. Слово − є частиною зображення. Підбираю таким чином, щоб коротке слово мало нести великий об’єм інформації. Картина «Дим» − (дим білий) зазвичай згадується, коли в Ватикані обирається Папа. «Зброя» − це про супротив українців. «Помста» − збірний образ української жінки. На ще одній роботі зображено те, як нині виглядають наші городи в більшості міст, що знаходяться під постійними обстрілами.
Я якось почув від військових, як вони називають міни – «кабачками». Так і народилась ця робота. Така переосмислена алегорія. Зерно бахчі проросло на полі, засипаному мінами. Життя все одно продовжується… Я не обираю тему спеціально. Вона якось обирається сама. Коли знаходишся в постійному процесі над новими картинами, ідеї самі по собі всередині виникають.
Слід згадати й те, що роботи Олексія Ревіки дивним чином продовжують життя поза межами виставкових просторів та слугують потужним засобом для висловлення думок та, якщо хочете, певним таким собі художнім натяком. Так, під час свого європейського турне президент України Володимир Зеленський подарував Папі Римському (що відомий своїми неоднозначними висловлюваннями щодо України та її боротьби з російськими загарбниками) картину Олексія Ревіки під назвою «Втрата 2022-58». Це розповідь художника про втрату українських дітей у цій агресивній війні.
У нашій розмові Олексій Ревіка одразу зазначає, що це не ікона. А «певний порядок дотримання художніх правил при створенні зображень». Художник говорить, що ця робота потрапила до Папи Римського випадково. Просто ця робота тривалий час подорожувала різними галереями до того.
До речі, одна з промовистих картин-плакатів Олексія Ревіки із зображенням російського патріарха кирила послугувала в якості протестного засобу аж два рази конкретно в Черкасах. Тут небайдужі спочатку обклеїли стікерами (плакатами) вхідні двері до собору УПЦ МП, що в Соборному парку. Таким чином закликали вірян Свято-Троїцького храму до переходу до УПЦ.
На плакаті «пера» Олексія Ревіки патріарх зображений із автоматом, магазином із патронами та книгами російських «класиків» «Преступление и наказание» та «Война и Мир». А зовсім недавно, наступного дня після відкриття виставки, Олексій Ревіка, Володимир Климець, Анастасія Чорновол та Віталій Самарський прийшли під стіни собору з плакатами Олексія, щоб вкотре нагадати московським попам, що їм не місце на Українській землі.
Тетяна Євген’єва
