Бувають події та люди в житті, які є ключовими, і ми можемо не завжди вчасно це зрозуміти. Але от у цьому випадку я відразу чітко усвідомлювала велич Постаті, з якою мала за честь познайомитися.
Щиро дякую за цю можливість Вікторії Кулаковій та Павлу Ярмію
А тепер, власне, знайомтесь: пані Людмила Іванівна Смолякова. Жінка з великої літери: науковиця, дослідниця, реконструкторка, майстриня.
Вона створила понад три тисячі скульптур, посуду, речей за трипільськими зразками.
У її напрацюваннях майже 12 напрямів розвитку спадщини Трипілля.
Її роботи розʼїхалися в добрий десяток країн світу.
В одному із інтервʼю пані Людмила зазначила: «Закарбувалося в дитячій пам’яті, як ми з дідом Трохимом виходили на печерські схили й лягали на травицю: так дідусь вчив мене черпати силу від землі. Можливо тому, коли побачила Трипілля – відчула, що це – могутня сила! Насамперед – сила землі…
…Кожна хвилина мого життя осяяна Трипіллям»
Я слухала Людмилу Іванівну з роззявленим ротом, розуміючи до якої глибини торкаюсь. Мені від гордості рвало душу! Пригадала відразу свою бабу Ганю, яка говорила, що сила від землі… Пригадала уроки історії, навчання в університеті… Ми говорили з Людмилою Іванівною багато про що, від символів на посуді та на одязі, до слова та образу в казці і тд…
На такі розмови завжди мало часу! Бо так хочеться почерпнути ще і ще від таких Людей!
І радісним моментом є домовленість про наступну зустріч в столиці та про співпрацю!
Але то вже продовження цієї зустрічі та нова історія! От чесно, сама собі заздрю!