Ідея вшанувати традиційний український одяг перетворилася зі студентської акції в Міжнародний день вишиванки, який щороку відзначають у третій четвер травня не лише в Україні, а й далеко за її межами.

У Черкаському національному університеті 16 травня провели також  заходи, присвячені 210-й річниці з дня народження Тараса Шевченка та до 70-річчя Черкаської області. Ініціювали їх Міжнародний благодійний фонд національної пам’яті України, Черкаське земляцтво «Шевченків край» у місті Київ, Національна спілка письменників України, Мала академія наук України.

Перед днями перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі делегація в ріднім краю Кобзаря вклонилася його пам’яті, поповнила університетську бібліотеку книгами та порадувала черкасців можливістю послухати Національний академічний заслужений український хор імені Григорія Верьовки. У межах візиту на Черкащину відбулося покладання квітів та реквієми біля пам’ятника Т. Г. Шевченку, могили Василя Симоненка та погруддя Богдана Хмельницького на Університетській площі, де свою майстерність гостям продемонструвала фабрика музичного мистецтва «Voices».

День вишиванки легко розбавив одноманітні навчальні будні: студенти, замість лекцій та семінарів, обговорювали оригінальність вишивки та колір вбрання, викладачі робили фото на пам’ять із колегами. Дехто жартома порівнював це зі щорічним балом Інституту костюма Met Gala. Однак свято вже не один рік духовно об’єднує людей не лише в Україні, а й поза її межами. Як зазначила студентка 3 курсу спеціальності «Середня освіта. Математика» Ірина Вашуленко, вишиванка в наш час − це як оберіг, традиція, яку повинні підтримувати й передавати з роду в рід.

Привітати ЧНУ зі святом приїхав Національний академічний заслужений український хор імені Григорія Верьовки. Голосні вказівки артистам давав Ігор Курилів, виконувач обов’язків генерального директора − художнього керівника хору ім. Г. Верьовки. Він зупинився на хвилину, щоб дати коротке інтерв’ю журналістам і продовжити далі перевіряти готовність до виступу:

− Сьогодні запропонуємо певну програму. У нас їх є декілька. Ми весь час у русі та стараємось змінюватись так, щоб не повторюватись. Тому глядач завжди із цікавістю ходить на наші концерти, знаючи, що він зможе завжди почути нове у нашому виконанні.

Також додав, що сьогодні українська пісня не пошанована на тому рівні, на якому має бути. А тому вони йдуть на зустріч глядачам, завжди з радістю співають, танцюють, грають.

Доки тривали останні підготовки, перед актовою залою зібрався натовп. Не кожен день можна почути й побачити виступ такого відомого хору. «Академічний спів, я вважаю, найкраще слухати саме наживо», − ділиться  Віталій Дідух, завідувач кафедри автоматизації та комп’ютерних технологій. Він сьогодні тут, бо це чудовий шанс долучитися до української історії.

Незабаром глядачів попросили зайняти місця. На вході біля дверей — скринька для збору коштів для ЗСУ. Майже кожен, хто входив, робив донат. Незабаром почалося дійство.

Здається, на якусь мить усі затамували подих, коли 16 солісток і стільки ж солістів вийшли на сцену. Жінки попереду, чоловіки за ними. На середину сцени вийшов диригент і, вклонившись глядачам, повернувся до них спиною. У повітрі затремтіла диригентська паличка й заспівав перший голос. Розпочався концерт Національного академічного заслуженого українського хору імені Григорія Верьовки з виконання Духовного Гімну України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Його глядачі прослухали стоячи, хтось − мовчки, а хтось − підспівуючи.

Із вітальним словом до гостей зі сцени звернувся ректор Олександр Черевко:

− День вишиванки 2024 у Черкаському національному особливий. Відзначаємо його з видатними українськими діячами культури, мистецтва, освіти. Саме ці люди все своє життя викарбовували національні цінності, за які сьогодні йде війна. Почесні гості зробили нам дарунок до ювілею Кобзаря, який об’єднує та є втіленням наших національних цінностей. Саме такі дні дають віру в перемогу.

Не обійшлося і без нагороджень. Михайло Сидоржевський та Борис Пономаренко нагородили Олександра Черевка відзнакою Національної академії наук України «За підготовку наукової зміни». Голова обласного осередку НСПУ, професор Володимир Поліщук був нагороджений Почесною ювілейною відзнакою Національної спілки письменників України. А професору Василю Пахаренку вручили Почесну грамоту Міжнародного благодійного фонду національної пам’яті.

− Люди розуміють важливість нашої місії, а ми вважаємо, що повинні доносити до населення глибинну культуру, переконувати їх, що наша національна пам’ять − основа того, що ми таки переможемо ворога. Бо той, хто цінує та любить свій рідний край, буде захищати свою землю. Це ми зараз і бачимо, − наголосив директор Міжнародного благодійного фонду національної пам’яті України Борис Пономаренко.

Однією з ключових на концерті була постать Тараса Григоровича Шевченка. Його цитували під час промов, згадували як про особистість, про нього тихо шепталися глядачі  в залі. Михайло Сидоржевський зазначив, що ми говоримо сьогодні про Шевченка, тому що його творчість завжди вчасна, у будь-який момент нашої історії. У залі − тиша.

Вшановували пам’ять Шевченка й віршами. Народний майстер українського слова Анатолій Паламаренко зачарував глядачів емоційним читанням вірша «Холодний Яр» під звучання пісні «Реве та стогне Дніпр широкий». Авторську поезію, присвячену Кобзареві, прочитав і поет Петро Засенко.

Демонстрували свою майстерність і оркестр під керівництвом диригента, і запальне жіноче тріо, і чоловічий колектив. Як і казав Ігор Курилів, глядачі змогли почути нове − навіть відомі твори зазвучали інакше  в іншому  аранжуванні. Сумні пісні змінювались веселими, як і настрій залу.

Наостанок у виконанні Національного академічного заслуженого українського хору імені Григорія Верьовки звучала пісня «Гей, наливайте повнії чари». Глядачі, охоплені емоціями, аплодували декілька хвилин, доки артисти не вклонилися і не зникли залаштунки.

Солістка хору ім. Г. Верьовки Тетяна Пирогова вже змінила сценічний костюм на звичайні штани та вишиванку. Народна артистка України поділилася, що приємно здивована великою кількістю молоді в залі. «У них дуже гарна реакція та сприйняття. У них очі горіли, коли підспівували ті пісні, які знали».

Міжнародний день вишиванки поєднав у собі ідею збереження українських традицій, пісенного надбання народу та вшанування пам’яті геніїв нашого народу. Та найголовніше, цей день нагадав, що всі ми − українці з однією метою: «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».

 

Ольга Ярмолич

Світлини – Мішель Іванова, пресслужба Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького