У день, коли українці згадують та шанують усіх своїх героїв усіх епох, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України, у Черкаському обласному краєзнавчому музеї відкрилась персональна виставка картин черкаської художниці, членкині Національної спілки художників України та викладачки Черкаської дитячої художньої школи імені Данила Нарбута Тетяни Байди-Усенко (Сосуліної). Експозиція складається лише з 5-ти виконаних в єдиному стилі й вражаючих портретних картин. Надалі серія буде продовжуватись, і нові роботи стануть окремим доробком художниці, яка нині працює в жанрі воєнного арту. Загалом серія носитиме назву «Герої серед нас». А найпершими героями картин художниці стали черкащани, Герої України, які відзначилися на полі бою своїми військовими здобутками. Серед них і портрети її учнів, які нині боронять нашу землю.
Тетяна Сосуліна зобразила першими льотчика-штурмовика, підполковника Ростислава Лазаренка та полковника Сергія Яременка − командира зенітників 96-ї зенітно-ракетної бригади Повітряного командування «Центр» Повітряних сил Збройних сил України. Обидва Герої з Умані і є Почесними громадянами цього міста.
До речі, Ростислав Лазаренко, будучи доволі молодою людиною перевершив рекорд Івана Кожедуба, маючи на рахунку близько 500 бойових вильотів.
Підрозділ Сергія Яременка за невеликий період часу збив 480 повітряних цілей. Це той самий підрозділ, який зробив неможливе − збив суперсучасну балістичну ракету типу «Кинджал».
Також на виставці представлені портрети звичайних воїнів, які сьогодні захищають нашу державність і нашу незалежність у боротьбі з російськими загарбниками. Це творчі молоді люди, що навчались у Черкаській художній школі імені Данила Нарбута.
Їхні образи для втілення художниця обрала, як дань подяки своїм мужнім учням, які замість пензля тримають у руках зброю.
Усі портрети Тетяна Сосуліна створила у своїй авторській техніці на основі левкасу. Левкас, як відомо використовували іконописці. Але ж Тетяна Дмитрівна у пошуках необхідної стилістики та художніх засобів прагнула створити портрети героїв дійсно схожими на ікони. Звідти − і відповідний оклад, і білі окантовані обличчя, виконані у стилі майстрів епохи відродження.
Загалом, кожен портрет є неповторним за деталізацією, нагадуючи своєрідну мозаїку, в якій фарба доповнюється залишками маскувальної сітки, клаптиками одягу з пікселями, нитками для кікімор. Таким чином надаючи портрету об’єму. Усі матеріали їй подарували волонтери, а музейні працівники наділили дерев’яними частинами від ящиків для снарядів. Це кострубате, за словами художниці, дерево й стало в нагоді, і якнайкраще підійшло для втілення задуму в життя. Тому всі невеличкі деталі, що органічно вписались у портрети героїв, ще й несуть певний символізм.
− Це мабуть така моя місія на землі − доносити до людей заклик залишатись Людьми. Знаєте, коли перший так би мовити пробний портрет було закінчено, (бо я шукала форму й засоби, які б якнайкраще донесли до свідомості моє завдання), багато було такої собі дослідницької роботи. В одну з ночей я чітко визначилась, якими мають бути ці портрети. Дещо прийшло буквально від вищих сил мабуть. Так з’явилась золота фарба − просто випадково наступила та розчавила тюбик із золотою акриловою фарбою, − поділилась із присутніми історією написання портретів Тетяна Сосуліна. − Часто кажуть, що художником водить Божа рука. Я з цим абсолютно згодна, бо так і було під час написання цих перших портретів.
Тетяна Євген’єва
