18 березня Росія вибиратиме Володимира Путіна своїм президентом. Його оточення робить усе можливе, щоб саме цей кандидат вчетверте зійшов на престол без перешкод. Опозиції в Росії немає, але її звичайні громадяни усвідомили, що саме поняття виборів означає вибір найкращого з кількох кандидатів. Отже, кандидатів має бути кілька, але таких, щоб голосувати за них виборці не захотіли.
Сам В. Путін не відразу зголосився з своєю кандидатурою. Від своєї партії «Єдина Росія» йти на вибори він не наважився, тому що «керівна і спрямовуюча партія» довела населення до злиднів і зневіри. Лише загарбання Криму, війна на Донбасі та в Сирії якось ще підтримують її занепадаючий авторитет.
Кремль організував вимогу робітників з Нижнього Новгороду, щоб В. Путін таки пішов у кандидати. І він милостиво погодився. Настав час знайти йому конкурентів, які мають узяти собі частину виборців, але не завадити головному кандидатові.
Першим зголосився Володимир Жириновський (до 1964 року Ейдельштейн) — російський політик, юрист, керівник фракції Ліберально-демократичної партії у Державній Думі. Він відомий своїми закликами розширювати межі Росії за рахунок сусідніх держав, депортувати міґрантів, повернути смертну кару. Прихильник терористичних угруповань «ЛНР» та «ДНР».
Хотіли кандидувати підприємець Сергій Полонський, громадський діяч Сергій Бізюкін, Анатолій Баташов з Російської екологічної партії «Зелені», голова партії «Комуністи Росії» Максим Сурайкін та ще близько 70 осіб. Документи надійшли від 24 політичних партій і 46 самовисуванців. Очевидно, що жоден не може сподіватися на перемогу.
В числі кандидатів Григорій Явлинський — радянський і російський політик, економіст українського єврейського походження, один з провідників виборчого бльоку «Явлінський-Болдирєв-Лукін (Яблуко)», засновник громадського об\’єднання і політичної партії «Яблуко», кандидат у президенти Росії в 1996 і в 2000 роках, намагавсявзятиучастьвпрезидентськихвиборах 2012 року.
Якась частка виборців може проголосувати за Ксенію Собчак та Павла Грудініна. К. Собчак − російська телеведуча, громадська та політична діячка, дочка першого посадника Санкт-Петербурґу Анатолія Собчака, у якого служив В. Путін. Прес-секретар Президента Росії Дмитро Пєсков заявив про можливість участи К. Собчак у президентських виборах, тому що вона «повністю підходить під положення нашої Конституції». Отже, схвалена у Кремлі. 24 жовтня 2017 року на своїй першій прес-конференції вона заявила: «З точки зору міжнародного права, Крим — український. У Криму має пройти новий референдум». Вона підтримала санкції проти Росії, введені після загарбання Криму. К. Собчак має сподобатися тій частині виборців, які негативно налаштовані до Кремля, але не матиме шансів на перемогу.За підсумками 2017 року К. Собчак посіла десяте місце в оцінках журналу «Forbes» серед російських знаних осіб. Її власність склала 2.1 млн. дол.
Вагоме місце посідає П. Грудінін − директор радгоспу ім. Леніна у Підмосков’ї. Дід по матері за національністю — єврей. П. Грудінін має п’ять рахунків за кордоном і 2,000 гектарів землі, які коштують 200 млрд. рублів. Він – безпартіний, але на вибори йде від Комуністичної партії. Серед комуністів кандидатів не знайшлося.
Прикметно, що кілька кандидатів походять з України. Батько В. Жириновського походив з єврейської родини в Костополі на Волині, виїхав до Ізраїлю, був агрономом і комерсантом. В. Жириновський неодноразово заявляв, що викупить все місто, зокрема деревообробне підприємство, яке колись належало його дідові.
Батько О. Навального був родом зі села Залісся біля Чорнобиля. Сам О. Навальний заявляв, що він наполовину українець і доки Чорнобильська станція не вибухнула, кожне літо проводив в Україні. Г. Явлінський – зі Львова.
Постійну тривогу Кремля викликає Олексій Навальний. О. Навального не зареєстрували кандидатом у президенти Росії. На заваді судовий вирок за привласнення грошей підприємства «Кіровліс», з яким не погодився Европейський суд з прав людини. О. Навальний відомий своєю різкою критикою нинішньої влади і звинуваченнями її у вчиненні корупційних злочинів. 9 червня 2017 року О. Навальний визнав, що на Донбасі воюють російські війська і пообіцяв вивести їх, якщо стане президентом Росії. Також, він пообіцяв у випадку перемоги на президентських виборах виконати російську частину Мінських угод і передати Україні контролю над кордоном та зазначив, що через дії В. Путіна Росія отримала в особі України державу, де 40 млн. осіб будуть довго вороже ставитися до Росії. Кремль його боїться.
Отже, О. Навальний не зареєстрований кандидатом і В. Путін ніби може запокоїтися. Але Державний департамент США і провід Евросоюзу висловили тривогу з приводу відмови О. Навальному. Підтримка О. Навального як політика зростає, він стає символом опору режимові. На його прихильників, на осередки його Фонду боротьби з корупцією ширяться напади.
11 січня В. Путін на зустрічі з представниками провідних засобів масової інформації Росії був змушений говорити про О. Навального, хоча й не назвав його прізвища. Йшлося про те, щоб дати спрямування пресі щодо небезпечного конкурента.
В. Путін сказав: «Він же не єдиний, кого не допустили. Чомусь інших не називають. Це, мабуть, свідчить про вибірковість американської адміністрації та керівництва інших країн. Говорить про те, кого вони б хотіли продвинути в політичну сферу Росії, кого вони хотіли б бачити якщо не на чолі держави, то біля керівництва. Мабуть, це ті люди, на яких вони роблять ставку. У цьому вони прокололися. Краще б промовчали».
Звісно, В. Путін може мріяти про те, щоб світова громада (і закордонне українство) «промовчала» щодо його численних махінацій. Не мовчать. Чому б В. Путінові не надати громадянам Росії можливість на виборах висловити своє ставлення до нього самого і до О. Навального?
Тим часом у Кремля виникла ще одна тривога: виборці можуть не прийти на вибори. Значна їх частина упевнилася, що вибору не буде, вислід вже відомий, то чи варто затрачати свій час на таку комедію?
Щоб подолати апатію, вибори призначили на 18 березня – саме той день, коли 2014 року Росія незаконно заявила про входження до неї українського Криму. Для цього ухвалили спеціяльний закон, що уможливив перенести вибори якраз на цей день. Це зробили для того, щоб іще більше наростити виборчі показники В. Путіна, для якого захоплення Криму виставляють як одне з його головних досягнень.
Щоб уникнути провалу виборів, члени виборчих комісій з середини січня почали обходити усі житла, збираючи запевнення, що мешканці прийдуть голосувати. Обхід буде подвійний – від 9 січня до 4 лютого і 5-22 лютого. Але люди можуть не відчинити двері таким агітаторам, боячись грабіжників. Тому провладна партія «Єдина Росія» почала складати окремі, поза реєстрацією, списки виборців і призначати бригадирів, відповідальних за їхню участь у голосуванні. Одного на 15 чоловік. Представники влади повинні до початку березня провести зустрічі з громадськими організаціями, ветеранами, молоддю, мешканцями та розповісти їм про важливість голосування за першу особу держави. Про це слід нагадувати на кожному масовому заході.
Члени партії «Єдина Росія» мають привести на вибори щонайменше 10 відс. голосуючих. «Єдина Росія» також проведе всеросійський конкурс «Селфі», на який прийдуть за винагороду зірки кінематографії і телебачення. Переможцям подарують техніку компанії «Apple».
Відомий політичний оглядач забороненого в Росії інтернет-видання «Грані» Ілля Мільштейн12 січня писав: «За 20 з гаком років життя з Путіном, від війни чеченської до війни української, вибудувано державу й вирощено виборця, з яким легко домовитися. Вони ніби створені один для одного: президент і виборець. Зовнішній ворог у них незмінний, а внутрішній змінює личини. От вже й Безіменний став на вахту і В. Путін із звичною пристрастю розкриває його справжні задуми. Мабуть, знемагаючи від нудьги, але куди ж дітися, якщо в Росії, створеній за своїм образом і подобою, інакше не можна. В іншій Росії, вільній від мстивої параної та американських аґентів, йому не було б місця».
