Черкаський обласний державний архів. Фонд 385, опис 1, од. зберігання 2
Колись я виписав в архіві документи, які можуть зацікавити краєзнавців. Перший з них написаний польською і російською (на той час державною) мовою. Я переклав вступ і окремі частини українською мовою, а польську частину подам в оригіналі з урахуванням, що деякі літери мають інше написання, ніж англійською мовою.
Візита генеральна костелу парафіального Мошенського Архидієцезії Могилівської губернії Київської повіту Черкаського деканату Звенигородського згідно з приписом Архидецизіяльної адміністрації від Мацея Антонія Божидара Подгороденського візитатора в мислі колегіяльного 15 грудня 1819 і консисторських лютого 1820 і серпня 1828 року указів вчинена 1828 року місяця вересня дня 27.
Відстань до найближчих костелів: Сміла 50 верст, Богуслав 70 верст, Київ 150 верст, Черкаси 30 верст.
Далі російською мовою описані Каплиці
1. Межиріч – Ея сиятельством Екатериной Васильевной графиней Литта 1806 года построена, освящена 1808 года из дерева на подмуровках
2. Черкассы – на горе называемой Замковой некогда чрез Его сиятельство старосту Черкасского князя Иеронима Сангушко была построена, существо свое возымела 1780 года и когда чрез давность времени по обветшалости перестройки требовала, то стараниями мошенских прихожан, а особливо римско-католическими города Черкассы жителями, малыми пожертвованиями и собиранием нескольколетним процентов от суммы 333 серебряных и 40 медных рублей собранной с разных Черкасского поветового земского суда канцелярских доходов перестроена 1824 года под именем опеки св. Иосифа, того же года апреля 27 числа освящена. Строение оной деревянное.
Польською мовою перелічені службовці костелу в Мошнах
Пробощ Марцін Соколовський, декан Звенигородський, провізор семінарії,депутат черкаський, екзаменатор і візитатор костелів, має хрест за 1812 рік, народився 1780 року, знає три мови – польську,латинську і російську.
Органіст Стефан Батировський, 26 років, греко-російської конфесії. Отримує 15.50 рублів сріблом на рік, 5 четвертин зерна, сажень сіна
Звонар Семен Нечитайло, греко-російський, отримує 12.50 сріблом на рік, 5 четвертин зерна, сажень сіна. Дружина Юліяна 35 років, сини Конон 11 років, Сава 9 років, Томаш 4 роки.
Лакей Еліяш Войнилович, католик, дружина Маріянна, уніатка. 24 роки, діти Александра 4 роки і Йоанна 2 роки. Має 15 рублів сріблом і ліврею
Куховарка Дарія Левченкова отримує 12 рублів сріблом і одяг
Фурман Гарасим Миронович з Верещаків, 20 років, греко-російський, має 15 рублів сріблом і ліврею
Козачок Юзеф Погоновський, стану шляхетського, російський католик, 15 років, має 5 рублів сріблом і одяг
Юзеф Лейбович, сирота, російський католик, 12 років, на послугах у покоях. Маєодяг
Син органіста Филип Іємялковський, записаний при Лисянському костелі, 12 років, на послугах за одяг
Шимон Калуш стану шляхетного за органіста прийнятий має 18 років,служить перший рік. Має сріблом 0.50 рубля і стіл.
Була при костелі обора: дві корови з телятами. Бик трилітній і телиця трилітня. Пасіка мала 25 вуликів (пнів) сучасним плебаном костелові надана.
Капітали: 2550 рублів сріблом князями Міхалом і Каролем Радзівілами 1854 року 5 липня костелові записані і на добрах Мошнівських забезпечені. Витрати: трьом слугам костельним 78, шести слугам в плебанії 57, на світло, вино і білизну 25, на сіль, каву, цукор, чай, спеції, пиво і горілку 75, на милостиню і складки на костел 20, на повози, упряж, поїздки 10рублів.
Після 1831 року – повстання в Польщі – записи вели лише російською мовою. Мали службу органіст Степан Батировський, сторож Семен Нечитайло, помічник органіста Йосип Лейбих, козачок Петро Бочковський служив за одяг і навчання грамоті, куховарка Анна Боровичова – шляхтянка з Звенигородки, кучер Осип Погольський, шляхтич в Богуславського повіту, мав 11 рублів сріблом і одяг, пономар Гнат Погоновський мав13 рублів сріблом і одяг.
1834 року священиком у Мошнах був Григорій Андрійович Жабицький з села Петрашівки Літинського повіту, 1789 року народження. Служили органіст Адам Парезинський, пономар Гнат Погоновський, сторож Семен Нечитайло, Іван Погоновський і Йосип Сахновський. Із Звенигородки працювали при кухарці Серафима Березовська і дочка кухарки Євдокія Григор’єва.
Остання візитація записана 1838 року.
Після повстання 1831 року власниками сіл були: графи де Літте (Багратіони) – Бабичі, Бучак, Драбівка, Гамарня, Межиріч, Попівка, Пекарі, Старосілля, Воробіївка
Енгельгардти – Білозір’я ( після 1831 року Воронцова), Гута Кумейська.
Воронцова – Хрещатик, Мошни, Сокирна, Тубільці
Шепеловський – Кумейки (після 1831 року Самойлова), Шелепухи
Казенні села – Худяки, Дахнівка, Леськи, Ломовате, Слобода Цісарська, місто Черкаси
Самойлова після 1831 року мала ряд сіл,зокрема Старосілля, Кумейки.
Мушу зауважити, що різні прізвища землевласниківнасправді приховують їхню родову спорідненість. Особливо після повстання 1831 року, боячись конфіскації, поляки почали видавати дочок за російську еліту і на них переписували маєтки. Мошни від Браніцьких перейшли до Воронцова і село Єлизаветівка дістало назву на честь Ельжбети Браніцької. Потоцькі породичалися з Шуваловими – Тальне відійшло. І так далі.
