Минуло 10 років від нападу Росії на Грузію. Але за цей час трагічна війна не стала історією. Росія не залишила Грузію. Я переконався у цьому рік тому, коли приїхав до Грузії на дев’яту річницю збройного злочину Росії. Я був гостем приятелів у селі Квемо Чала. Гостинна вечеря тривала без згадок про війну. Проте за столом сиділи ровесники молодого господаря, яким він став побратимом у війську під час бойових дій. Авта гостей стояли на вузькій сільській вулиці і мені розповіли, що цією сільською вулицею двічі пройшли російські танки. Вони наступали на столицю, а потім, коли світ сполошився, відійшли назад, до Південної Осетії.
Над селом вінчала гору стара фортеця князів Амілахварі, а їхня резиденція була в самому селі. У ній містилося місцеве управління. Цей князівський рід веде свою історію відтоді, як в 1465 році Іотам Зедгенідзе врятував царя Грузії Георгія VIII, а сам загинув замість нього. Цар дав дітям героя землю й спадкові посади — моуравів (правителів) міста Горі та амілахорів (командувачів кіннотою), звідки й походить князівське прізвище. Звісно, я хотів би побувати у фортеці князів Амілахварі, але мені не дозволили. «Фортеця стоїть на схилі гори і з її вершини росіяни стріляють по людях без попередження», – сказали мені.
Важко було уявити собі, що за багато кілометрів від російського кордону, на загарбаній землі російське військо чинить своє беззаконня, а світ про це не знає.
Наступного дня я поїхав в Сурамі, де жила і померла Леся Українка. Бездоганної якості нова автодорога вела від Тбілісі до цього села. Позаду було вже 50 кілометрів, коли водій якось сторожко почав придивлятися до зелених схилів праворуч. Мені він пояснив:
«Вже тільки 500 метрів відділяє трасу від села Орчосан, де стоїть російське військо. Щоночі вони переносять колючі дроти усе ближче до магістралі. У людей забрали пасовища». Але справа не у пасовищах. Це єдина автомобільна дорога, що веде у Азербайджан, Вірмению‚ до грузинських портів Поті і Батумі. Росіяни можуть легко перекрити цю стратегічно важливу дорогу і Грузія буде ізольована від світу.
Україна вкотре підтвердила свою послідовну і рішучу підтримку незалежности, суверенітету та територіяльної цілісності Грузії в її кордонах, а також відданість стратегічному партнерству між нашими державами. Грузини усвідомлюють збройну перевагу Росії‚ терплять наругу‚ але ніколи не вибачать їй підступного нападу. За офіційними даними Грузії, внаслідок конфлікту загинули і зникли без вісті 179 грузинських військовослужбовців‚ поранені 1 964 військових і поліцейських.
Стара фортеця князів Амілахварі. (Фото: Левко Хмельковський)
